(коментар до листа ПФУ від 11.03.2013 р. № 6211/03-20)
Питання щодо обкладання ЄСВ найманого житла для працівників підприємства, що розглянуте в коментованому листі, уже неодноразово підіймалося фахівцями ПФУ.
Так, наприклад, у своєму листі від 08.11.2012 р. № 26026/03-20 ПФУ зазначає, що на підставі пп. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5), виплати, що мають індивідуальний характер, зокрема й оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних і компенсаційних виплат. А тому витрати підприємства на оплату найманого житла працівникам є базою для нарахування й утримання ЄСВ. Досі під час надання роз’яснень щодо цього питання ПФУ не згадувало про виплати на оплату житла за договором найму (оренди), укладеним для проживання працівника підприємства. Наразі ПФУ нагадав, що відносини, які виникають між власником приміщення (наймодавцем) і юридичною особою, яка винаймає таке приміщення (наймачем), регулюються договором найму (оренди) (ст. 759 гл. 58 Цивільного кодексу України) та не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг.
На цій підставі ПФУ робить висновок, що договір оренди, укладений для вирішення виробничих питань, не є базою для нарахування ЄСВ, відповідно, під час сплати на користь фізичної особи — орендодавця орендної плати згідно з договором найму (оренди) приміщення ЄСВ не нараховується. Тобто дохід фізособи-орендодавця ЄСВ не обкладається.