Газета № 155 / 2019

Серед різноманіття форм організації трудових відносин бачимо й ті, про які законодавство цілком або переважно відмовчується, не встигаючи змінюватися за їх появою. Мовимо, зокрема, про аутсорсинг та фриланс — подих новітньої епохи з її технологіями та комунікаціями, які спрощують зв’язок між роботодавцем та працівником, водночас дозволяючи безболісно оминути зростання цін на оренду приміщень і проїзд до місця роботи.
Утім, досвідчені кадровики та керівники знають, що у цих новітніх віяннях є чимала частка давно існуючої процедури, популярно званої надомною працею (роботою).
Тож, коли та з якою метою її можна використати, кого наймати і як це оформити, читайте в нашій консультації

Що таке надомна праця

Переваги надомної праці очевидні: роботодавець економить на робочому місці у власному приміщенні (включаючи сукупні витрати на електрику, доступ до Інтернету тощо), а працівник — не витрачає грошей та часу на проїзд до місцезнаходження роботодавця.

З іншого боку — роботодавець не може доволі ефективно контролювати поточний процес виконання надомником своєї роботи, особливо коли вона має своїм результатом не предмети матеріального світу, які можна полічити й перевірити на якість (сувеніри, одяг, взуття тощо), а певні процедури чи дії (консультації, спілкування з клієнтами тощо).

Попри існування ще з радянських часів, надомна праця спромоглася втілитися лише в одній нормі Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Зокрема, у ч. 8 ст. 179 КЗпП зазначено, що жінка (або батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною) у період перебування у відпустці для догляду за дитиною, за її бажанням, може працювати вдома.

Проте це ще не означає нормативну обділеність надомної праці. Як і у випадку, скажімо, із сезонними працівниками чи роботи за вахтовим методом, першу скрипку грає підзаконний акт — Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99 (далі — Положення № 275). Безумовно, його використовувати можна лише в межах, які не суперечать чинному законодавству України .

 Положення № 275 діє нині у частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з Постановою ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545-XII.

Окрім того, базою регулювання надомної праці, яку на практиці називають ще роботою вдома, надомною роботою, слугують два міжнародні акти:

 Вони були ухвалені водночас із Конвенцією № 177 задля тлумачення окремих її положень.

Зважаючи на положення згаданих вище актів і нинішню ділову практику, надомна праця — це такі відносини, коли найманий працівник виконує свою роботу, передбачену трудовим договором, за місцем свого проживання або в іншому приміщенні (за вибором працівника, погодженим із роботодавцем), але не в приміщеннях (виробничих, офісних тощо) роботодавця.

Своєю чергою, метою надомної праці є виробництво товарів або надання послуг згідно з указівками роботодавця. При цьому працівник-надомник дотримується таких указівок настільки, наскільки це не суперечить суті надомної роботи, правилам внутрішнього трудового розпорядку, установленим на підприємстві. Тобто такого працівника не можна вважати особою, що взаємодіє з підприємством або фізособою-підприємцем на підставі цивільно-правового договору.

Тим часом у пп. 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочого місця, схвалених протоколом Міністерства праці України від 21.06.1995 р. № 4, зазначено: надомниками є робітники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. Їхні робочі місця оснащені переважно інструментами, приладами та невеличкими верстатами.

Варто додати, що особи зі статусом найманих працівників не стають надомниками через один лише факт виконання ними час від часу роботи як наймані працівники вдома, а не на своєму звичайному робочому місці (пп. «b» ст. 1 Конвенції № 177).

Тобто потрібна саме фіксація в кадровій документації та розпорядчих документах роботодавця факту існування трудових відносин з особою на засадах надомної праці. А поодинокі випадки, коли роботодавець погодиться, аби працівник день-другий попрацював на умовах надомної роботи (скажімо, за сімейними обставинами), чи подивиться на це крізь пальці, погоди не роблять — працівник не переходить до статусу надомника.

Кого можна наймати на умовах надомної праці?

Жодних обмежень тут практично немає — з ким можна укласти класичний трудовий договір про роботу на підприємстві чи у фізособи-підприємця, з тим допустима й робота вдома. Щоправда, фактично остання трапляється у відносинах із певними категоріями найманих працівників та/або щодо конкретних профілів трудової діяльності.