Підприємства доволі часто компенсують своїм працівникам витрати на проїзд у службових справах у міському транспорті. На практиці існує декілька варіантів реалізації цього питання, та для кожного — свої особливості. З’ясуймо, який із них допоможе підприємству заощадити на податках
Серед найпоширеніших варіантів забезпечення витрат працівників на службові поїздки для виконання виробничих завдань такі:
- видають працівникам для службових поїздок (упродовж робочого дня) придбані підприємством проїзні квитки на проїзд у міському пасажирському транспорті (далі — проїзні квитки), які відразу після поїздки повертають відповідальній особі (що веде журнал обліку видачі проїзних квитків);
- розподіляють придбані підприємством проїзні квитки персонально між працівниками, робота яких пов’язана з постійними роз’їздами, вони ними користуються як протягом робочого дня, так і по його закінченню;
- компенсують працівникам проїзд на підставі наданих ними разових квитків на проїзд у міському пасажирському транспорті;
- виплачують працівникам щомісяця певну надбавку до зарплати у фіксованому розмірі, передбаченому умовами трудового (колективного) договору;
- передбачають компенсацію оплати проїзду працівників як соціальну виплату у вигляді додаткового блага, передбаченого колдоговором.
Для кожного з перелічених варіантів слід урахувати особливості документального оформлення. Оскільки саме від цього залежатиме, чи можна витрати на проїзд віднести до податкових, як утримувати з них ПДФО, чи нараховувати на них ЄСВ. Зупинімося на кожному варіанті окремо.
Проїзні квитки видають лише для службових поїздок
Документальне оформлення. Насамперед підприємство має обумовити порядок використання проїзних квитків у розпорядчому документі (наказі, розпорядженні). У цьому документі варто визначити:
- кількість проїзних квитків і для яких видів транспорту їх слід придбати, зазначаючи також, що використовуватимуть їх для вирішення виробничих завдань;
- коло працівників (посад), яким їх видаватимуть для службових поїздок. Безумовно, це мають бути працівники (посади), робота яких пов’язана з роз’їздами , що повинно бути обумовлено їх функціональними (посадовими) обов’язками чи трудовим договором;
- облікову форму (журнал, книгу), у якій вестимуть облік використання проїзних квитків. Зазначена форма має містити таку інформацію: серію та номер проїзного квитка; час і дату видачі проїзного; П.І.Б. особи, якій видано проїзний; мету службової поїздки; пункт призначення; адресу; час повернення; підписи відповідального працівника та працівника, якому його видавали;
- відповідальну особу, у якої зберігатимуться проїзні квитки та яка контролюватиме їх видачу й повернення.
Наразі йдеться про роз’їзди (поїздки) протягом робочого дня, а не про роз’їзний характер робіт, який передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розміщення підприємства (організації), та поїздки в неробочий час від місця знаходження підприємства (збірного пункту) до місця роботи на об’єкті й назад. З листа Мінпраці від 27.01.2008 р. № 5/13/116-08 (див. також лист Мінфіну від 16.02.2017 р. № 31-08030-16-10/4313) випливає, що роботу, яку виконує працівник у межах свого робочого часу, не можна розглядати як роз’їзну.