Ціноутворення вже багато років під пильною увагою державних органів. Це пояснюється, насамперед, прямою залежністю між рівнем цін, що встановлюються на соціально значущі товари, та основними соціально-економічними показниками. Відповідно й органи, що здійснюють контроль у зазначеній сфері, завжди були наділені досить широкими повноваженнями, які дозволяли їм за необхідності суттєво впливати на діяльність підприємств. У серпні минулого року набув чинності Закон про ціни, що визначає основні підходи до ціноутворення.
Тож саме час розібратися, як поява згаданого Закону вплине на перевірки правильності ціноутворення на підприємствах різних галузей
Види цін та державне регулювання
Основні засади цінової політики та відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) і спостереження у сфері ціноутворення врегульовано Законом про ціни. Відповідно до ст. 10 цього Закону, суб’єкти господарювання під час провадження господарської діяльності застосовують:
вільні ціни;
державні регульовані ціни.
Вільні ціни встановлюють підприємства самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ст. 11 Закону про ціни).
Тож саме час розібратися, як поява згаданого Закону вплине на перевірки правильності ціноутворення на підприємствах різних галузей
Види цін та державне регулювання
Основні засади цінової політики та відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) і спостереження у сфері ціноутворення врегульовано Законом про ціни. Відповідно до ст. 10 цього Закону, суб’єкти господарювання під час провадження господарської діяльності застосовують:
вільні ціни;
державні регульовані ціни.
Вільні ціни встановлюють підприємства самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ст. 11 Закону про ціни).