Коло працівників, яким надають щорічні додаткові відпустки, доволі широке. І важливо те, що такі відпустки мають певні особливості, зокрема, під час визначення стажу, який надає право на них. Тож згадаймо, які є види додаткових відпусток, правила надання та визначення їх тривалості. Особливу увагу приділимо щорічним додатковим відпусткам за роботу у важких і шкідливих умовах праці, а також за особливий характер праці

Види щорічних додаткових відпусток

Згідно зі ст. 76 Кодексу законів про працю України (даліКЗпП) і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (даліЗакон про відпустки), до щорічних додаткових відпусток належать відпустки:

 Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290.

 Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою від 17.11.1997 р. № 1290.

Перелік осіб, яким надають такі додаткові відпустки, і тривалість відпусток наведено в розділі «Щорічні додаткові відпустки» довідника «Види та тривалість відпусток».

До відпусток за особливий характер праці належать щорічні додаткові відпуски держслужбовців, суддів, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників дипломатичних служб, атестованих працівників прокуратури, батьків (осіб, які їх замінюють) дітей з інвалідністю і ВІЛ-інфікованих, працівників, які надають допомогу людям із ВІЛ-інфекціями, лікарів та медичних працівників, перелічених у п. «н» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання визначено окремими нормативно-правовими актами. Проте існують загальні правила їх надання.

Щорічні додаткові відпустки: загальні правила

Основні правила надання додаткових відпусток не надто відрізняються від порядку надання щорічних основних відпусток, про який ми розповіли у статті «Щорічні відпустки: надаємо, оформлюємо, розраховуємо». Проте слід пам’ятати про декілька важливих нюансів, зазначених у ст. 10 Закону про відпустки та ст. 79 КЗпП.

Отже, основні правила для надання додаткових відпусток такі:

  • щорічні додаткові відпустки, передбачені статтями 7 і 8 Закону про відпустки, надають понад тривалість основної відпустки за однією з підстав, обраною працівником. Однак працівникам, професії та посади яких позначені значком «*» у Списку № 1 і Списку № 2, щорічні додаткові відпустки надаються з декількох підстав;
  • додаткову відпустку за бажанням працівника надають окремо чи приєднують до основної відпустки;
  • право на додаткову відпустку повної тривалості в перший рік роботи (як і на основну) виникає після 6 місяців безперервної роботи на підприємстві (а до його настання відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу). Зважаючи на особливості надання додаткових відпусток за роботу в шкідливих і важких умовах та за особливий характер праці, їх краще надавати саме пропорційно фактично відпрацьованому часу (інакше потім доведеться з’ясовувати, чи не надали часом зайві дні додаткової відпустки);
  • щорічну додаткову відпустку за роботу в шкідливих і важких умовах і за особливий характер праці роботодавець зобов’язаний надати працівникові протягом робочого року  згідно із ч. 5 ст. 80 КЗпП;
  • щорічні додаткові відпустки (як і основні) дозволено переносити й ділити на частини;
  • за невикористані дні додаткової відпустки виплачують компенсацію під час звільнення, а також за бажанням працівника, якщо він відпочивав не менш ніж 24 к.дн. (за дні, що перевищують цю тривалість) із загальної тривалості щорічних відпусток (частини 1, 4 ст. 24 Закону про відпустки).

 Ненадання протягом робочого року щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці вважається грубим порушенням трудового законодавства, за яке посадовим особам роботодавця загрожує адмінштраф згідно із ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (даліКпАП).

Визначення стажу для щорічної додаткової відпустки