Як би ми не уникали стрімкого та неспокійного плину життя, час диктує нам свої правила. Дедалі більше наших співгромадян не обмежуються одним місцем роботи. Причиною є як фінансова зацікавленість, так і прагнення професійного чи різнобічного розвитку своїх здібностей. Однак, приймаючи рішення про роботу за сумісництвом, необхідно взяти до уваги всі нюанси таких трудових відносин.
Поняття сумісництва
Загалом чинне законодавство не обмежує громадян ані у виборі місця працевлаштування, ані в кількості місць роботи. Так, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному чи одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП). Це дає можливість працівникам, окрім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Сумісництво — це виконання, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору.
Коли працівник трудиться на тому самому підприємстві — це класифікують як внутрішнє сумісництво, а коли на іншому — як зовнішнє. У разі працевлаштування зовнішнім сумісником згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.
Зверніть увагу
Слід відрізняти умови роботи за сумісництвом та в порядку суміщення професій (посад).
Нагадаємо
Cуміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) за згодою працівника без звільнення від своєї основної роботи на одному й тому самому підприємстві протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (п. 2 постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145). Отже, основна робота й робота за суміщенням виконуються на підставі одного трудового договору та в один і той самий час.
Водночас сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи іншому підприємстві (установі, організації) або в громадянина. Через це працівник не може виконувати в один і той самий час (наприклад, із 9:00 до 18:00) роботу як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом. Підтверджують це й фахівці Мінпраці в листі від 16.01.2003 р. № 06/2-4/6. До речі, щодо працівників державних підприємств, установ та організацій подібне обмеження прописано на нормативному рівні — див. п. 1 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 (далі — постанова № 245).
Обмеження роботи за сумісництвом