Планую зайнятися виїзною торгівлею продуктами харчування, алкогольними напоями та тютюновими виробами. Чи є обмеження на їх продаж? Які документи при цьому потрібні?
ВІДПОВІДЬ: Насамперед з’ясуймо, що включає виїзна торгівля.
Виїзна торгівля
Як такого визначення «виїзна торгівля» немає. Хоча нормативні документи подеколи згадують це словосполучення, зокрема, ідеться про Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 (далі — Порядок № 833). Згідно з його п. 30, виїзна торгівля — це продаж товарів за межами торговельного приміщення.
На практиці під поняттям «виїзна торгівля» мається на увазі роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу як одна із форм позамагазинного продажу товарів, за якої приміщення не мають торговельного залу для споживачів, товари продають через (п. 3 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Мінзовнішекономторгу від 08.07.1996 р. № 369, далі — Правила № 369):
1) пункти некапітальної забудови — кіоски, ларі, ларки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;
2) засоби пересувної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо.
Дозвільні процедури й обмеження щодо асортименту
Возитися з кіоском або яткою в межах виїзної торгівлі — справа доволі трудомістка. Розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (вона може бути як стаціонарною, так і пересувною) змушує отримати паспорт прив’язки (ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI, п. 2.1 р. II Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіону від 21.10.2011 р. № 244, далі — Порядок № 244). Окрім того, оскільки розміщення тимчасових споруд — компетенція органу місцевої влади, можливість торгувати в кіоску чи павільйоні можуть пов’язати з «відрахуваннями» до бюджету. Наприклад, столичних власників тимчасових споруд залучають до укладання договору про сплату пайової участі (внеску) (див. п. 1.1 розпорядження Київської міської держадміністрації від 05.02.2014 р. № 143).
З пересувним об’єктом торгівлі (автомагазин тощо) простіше: його «прив’язувати» не потрібно. Щоправда, у цієї медалі є й інший бік — іще більш урізаний асортимент. Так, згідно з п. 8 Правил № 369 у дрібнороздрібній торговельній мережі заборонено торгувати тютюновими виробами через засоби пересувної мережі. Виняток — автомагазини, автокафе, авторозвозки, лавки-автопричепи системи споживчої кооперації, що займаються продажем у сільській місцевості.