Зміни, унесені наказом Мінфіну від 14.01.2020 р. № 6 (далі — Наказ № 6), не можна назвати фундаментальними. Утім, безумовно, вони заслуговують на увагу. Тож, у чому суть правок, зроблених Мінфіном у Методрекомендаціях із бухобліку, — розглянемо в нашій консультації.
Діапазон правок доволі широкий, адже зміни торкнулися шести документів Мінфіну, таких як:
— Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. № 561 (далі — Методрекомендації № 561);
— Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну України від 10.01.2007 р. № 2 (далі — Методрекомендації № 2);
— Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджені наказом Мінфіну України від 16.11.2009 р. № 1327 (далі — Методрекомендації № 1327);
— Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджені наказом Мінфіну України від 01.11.2010 р. № 1300 (далі — Методрекомендації № 1300);
— Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну України від 27.06.2013 р. № 635 (далі — Методрекомендації № 635);
— Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи, затверджені наказом Мінфіну України від 30.12.2011 р. № 1873 (далі — Методрекомендації № 1873).
Облік основних засобів
По-перше, у п. 23 Методрекомендацій № 561 прописано уточнення, хто й коли визначає ліквідаційну вартість основних засобів. А саме: під час уведення об’єкта в експлуатацію його ліквідаційну вартість визначає комісія, створена наказом керівника підприємства.
Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа сподівається отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів по закінченню строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією) (п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби»).
Цікаво, що проект наказу передбачав, що ліквідаційна вартість може дорівнювати нулю, якщо підприємство не може достовірно визначити суму, яку сподіваються отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченню строку їх корисного використання (експлуатації). Однак до кінцевої редакції Наказу № 6 ця норма так і не потрапила.
Справді ліквідаційна вартість — це попередньо оцінена величина, і про достовірність її визначення не йдеться. За певних умов вона може бути нульовою. Та потрібно взяти до уваги, що ліквідаційна вартість впливає на розрахунок амортизаційних відрахувань та залишкової вартості. Тому часто на практиці безпідставне встановлення її на рівні нуля створює податкові ризики для платників податку на прибуток і ПДВ. Докладніше про це читайте в публікації «Ліквідаційна вартість: чи може вона дорівнювати 0 грн».
По-друге, із Методрекомендацій № 561 вилучили не актуальні станом натепер норми, у яких зазначалося, що платники податку на прибуток первісну (переоцінену) вартість об’єкта основних засобів можуть збільшити на:
— суму витрат, пов’язаних із поліпшенням та ремонтом об’єкта, визначену в порядку, установленому податковим законодавством;
— суму індексації, проведеної в порядку, установленому податковим законодавством.
Адже чинна нині редакція р. ІІІ ПКУ вже не містить порядків визначення таких сум.