Доволі часто виникають питання щодо надання відпусток сумісникам, якщо їх періоди за основним місцем роботи й за сумісництвом не збігаються. Основні працівники мають право на низку додаткових відпусток, а ось сумісники — не завжди. Та й під час нарахування відпускних внутрішнім сумісникам інколи бухгалтери припускаються помилок. Все це дає підстави для окремого розгляду питань надання й оплати відпустки сумісникам

Порядок надання сумісникам щорічних відпусток

Щорічна основна відпустка. За загальним правилом право в працівника на щорічну відпустку в перший рік роботи настає по закінченню 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві (ч. 5 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, даліЗакон про відпустки). Однак ч. 7 ст. 10 визначає категорії працівників, які за певних обставин мають право на щорічну відпустку повної тривалості до настання 6-місячного строку безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві. Серед них і сумісники, які можуть узяти щорічну відпустку на роботі за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

У разі якщо відпустка за основним місцем роботи більшої тривалості, то на роботі за сумісництвом можна взяти відпустку без збереження зарплати (до закінчення відпустки за основним місцем роботи) на підставі п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).

А за умови коли відпустка більшої тривалості на роботі за сумісництвом, то Мінсоцполітики в листі від 12.08.2016 р. № 1294/13/84-16 пропонує такі варіанти для сумісника:

  • можна на основному місці роботи працювати, а за сумісництвом — продовжувати перебувати у щорічній відпустці;
  • на роботі за сумісництвом отримати компенсацію, якщо сумісник уже був у відпустці 24 к.дн. на роботі за сумісництвом на підставі ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки;
  • на основному місці роботи оформити декілька днів відпустки без збереження зарплати за згодою сторін на підставі ст. 26 Закону про відпустки.