КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                      

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 року

Справа: № 2а-18741/11/2670                                                                                                         м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:                                                                                                                                            Чаку Є.В.,

суддів:                                                                                                                                                                    Файдюка В.В.

      Старової Н.Е.

за участю секретаря                                                                                                                                          Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої дер  жавної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» до Спеціалізованої дер  жавної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 17.06.2011 року № 17014/10/31-048, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої дер  жавної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 17.06.2011 року № 17014/10/31-048.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 26.01.2012 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснює продаж легкових автомобілів і несе гаран  тійні зобов'язання щодо гарантійного ремонту (обслуговування) та гарантійної заміни това  рів. Для забезпечення виконання своїх гарантійних зобов'язань позивач уклав договори під  ряду з підприємствами, які мають у своєму складі станції технічного обслуговування автомо  білів, необхідний технічний персонал. Гарантійний ремонт (обслуговування) автомобілів, здійснюється силами підрядників, яким позивач відшкодовує вартість виконаних робіт та використаних матеріалів і запасних частин.

На підставі ст. 52 ПК позивач звернувся до СДПІ з листом від 19.05.2011 року № 538 (одержаний 20.05.2011 року) з проханням надати консультацію з наступних питань: «Чи має право позивач віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості послуг з гарантійного ремонту (обслуговування), наданих за договорами підряду?», «Чи має право позивач з метою оподаткування віднести до інших витрат суми сплачені (нараховані) за послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), надані відповідно до договорів підряду?».

Листом від 17.06.2011 року № 87014/10/31-048 (одержаний позивачем 21.06.2011 року вх. № 737) відповідачем було надано відповідь.

Не погоджуючись з висновком податкового органу, суб'єкт господарювання звернувся з відповідним позовом до суду.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з п. п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтями 52 та 53 Податкового кодексу України передбачені порядок надання та наслідки застосування податкових консультацій.

Відповідно із вищезазначеними нормами:

- за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства;

- податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію;

- за вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі;

- консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку;

- контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень;

- не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована;

- платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору;

- визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Наслідком застосування податкової консультації згідно п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

До того ж, з аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання.

Окрім того, необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Така ознака характерна для узагальнюючих податкових роз'яснень, які надають ДПА України та затверджуються її наказом (п. 1.8. Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12 квітня 2003 року N 176).

Оспорювана податкова консультація, яка надана податковим органом, не підпадає під предмет адміністративного позову, адже кваліфікуючою ознакою змісту такого, відповідно до положень ст. 105 КАС України, є юридична значущість для особи рішення суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи від такого рішення.

В даному випадку оспорювана податкова консультація не має наведеної ознаки, оскільки не носить обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів. У разі ж донарахування товариству податкового зобов'язання, останнє не позбавлене можливості оскаржити відповідне податкове рішення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами     та не створюють і не припиняють права чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а тому в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої дер  жавної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2012 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

 

Головуючий суддя:                                         Чаку Є.В.

Судді:                                                                   Файдюк В.В.

                                                                                Старова Н.Е.