26 вересня 2013

 Загальновідомий факт: дітям, які навчаються в звичайній українській школі, держава гарантує безоплатну освіту. Проте, на жаль, керівники шкіл та гімназій цього не відчувають. А міністр освіти заявляє, що МОН буде розбиратися з кожним випадком вимагання грошей у батьків учнів, якщо отримає таку інформацію. Надто цинічно звучить така заява.

Звісно, може представники Уряду й не знають, скільки грошей протягом навчального року доводиться викласти батькам школярів на так звані «ремонти». Адже урядовці відправляють своїх чад навчатися за кордон, і, якщо підрахувати, це не набагато більше, аніж незаконні побори в українській школі. Тож розвіємо «рожевий туман» та розповімо урядовцям і міністерським працівникам, як це буває в реальному житті.
 
Коли ще навчалася моя дитина, то добре пам’ятаю, що основною метою батьківських зборів було зібрати гроші з батьків на ремонт класу тощо. Це вже було традицією. Тобто батьки йшли на збори не з острахом, що дитина погано навчається, а з думкою: «Скільки ж цього разу доведеться здавати?»
Сьогодні мало що змінилося, лише суми стали більшими — інфляція ж бо.
Можливо, міністру освіти, для того щоб отримати інформацію про побори, варто скористатися Інтернетом. Тоді він дізнається, що у вересні поточного року в Харкові збирали з батьків першокласників по 400 грн, у Києві суми сягають 900 грн. Хоча бувають і «скромніші внески» — 200-300 грн щомісяця. 
У вересні на роботі про це тільки й розмов. Одна колега розмірковує над тим, чи не відправити свого сина навчатися в Англію. Адже, підрахувавши суму коштів, які вона протягом року віддала в школу, де навчається один із її синів, вона отримала 5 тис грн. Оскільки в неї двоє дітей, то це вже 10 тис грн на рік. Ось така «проста» арифметика.
 
Не менш цікаву інформацію міністр освіти може знайти на сайті http://intv.ua/news/64127-pobori-v-shkolah-nfografka.html. Саме звідти ми дізналися, що в 2013 році в звичайних школах збирають на:
  • влаштування дитини до 1-го класу — одноразово від 5000 до 7000 грн;
  • ремонт (фарбу, лінолеум, фарбування) — від  300 до 1000 грн;
  • щомісячний внесок у фонд класу — від  20 до 100 грн;
  • на інвентар (шафки, зошити, книги) — від  300 до 1000 грн;
  • благодійний внесок у фонд школи — від  50 до 1000 грн.
У елітних школах відлік сум поборів стартує десь з 1000 грн і до 10000  грн. Буває, що додатково збирають ще й на ремонт туалетів та спортзалів.
Наважтеся не здати! Тоді ваша дитина відчує усі негаразди навчального процесу. На жаль, із власного досвіду знаю, що деякі «педагоги» беруть плату й за позитивну оцінку за контрольну роботу (із племінницею таке трапилося).
Утім не можна стверджувати, що всі вчителі — погані педагоги. Адже за ту мізерну зарплату, яку вони отримують, чого від них можна очікувати?! Та й із сучасними дітьми дуже непросто спілкуватися. Часто-густо батькам важко знайти спільну мову зі своїм чадом, а годі й казати про вчителів. Знову ж таки це не означає, що сучасне покоління дітей невдале. Є багато обдарованих дітей, однак їхні таланти та поведінка не завжди вписуються в рамки навчального процесу. Адже діти не терплять брехні, яка ллється з екрану телевізорів, в інтернет-ресурсах і навколо в житті. І виховувати їх потрібно любов’ю й з любов’ю, а цього, на жаль, у нашому житті бракує. 
 
Варто додати, що узаконені побори дискредитують і самих педагогів. Адже збирають гроші вони не з власної ініціативи, а за вказівкою від директора школи. І зібраними грошима також не вчителі розпоряджаються, адже не вони особисто мають робити ремонт. Про долю зданих грошей батьки дізнаються дуже рідко.
Хоча заради справедливості зауважу, що школи, які мають утримуватися повністю з бюджетів, кошти на ремонт отримують вкрай рідко. Управління та відділи освіти зобов’язують директора школи провести ремонт, щоб підготувати школу до навчального року, і їх не цікавить, яким коштом це робитиметься.
Якщо ж директор не розуміє поставленої задачі, можна провести позачергову атестацію й позбутися такого директора, як такого, що належно не виконує обов’язки (таке нововведення діє з 30.09.2013 р.). Ось і виходить замкнуте коло.
МОН же реагує на це, надаючи інформаційні роз’яснення, що батьки здавати гроші можуть лише добровільно, а директор школи та педагоги не мають втручатися в діяльність благодійних фондів і піклувальних рад. Згадане міністерство навіть затвердило примірні положення про батьківські комітети (ради) загальноосвітнього та дошкільного навчального закладу.
 
Слушна порада посадовцям міністерства освіти: відвідайте хоч одні батьківські збори у школі як бабуся, дідусь, тітка чи дядько учня, і, повірте, ви отримаєте чимало цікавої інформації, якої (буцімто) немає в Інтернеті. Можливо, після цього школи нарешті забезпечать усім необхідним, однак не з кишені громадян, а державним коштом.
На сьогодні ж складається враження, що побори в школі узаконено на державному рівні. Дуже непривабливо виглядає профільне міністерство, яке має забезпечити належний рівень фінансування шкіл, а перекладає це на плечі батьків. До того ж не варто за для прикриття бюджетних проріх в фінансуванні утримання шкіл закривати очі на те, що батьківські побори в школах — це сувора реальність.
 
Оксана САВЕНКО,
незалежний оглядач