12 вересня 2013

 Їхав дядько на автомобілі... Колеса відраховували ями на дорозі загальнодержавного значення, що проходить через провінційне «Місто реалій». Після кожної відрахованої ями дядько «освідчувався у коханні» до влад всіх рівнів. Милуючись білбордом, на якому Міндоходів розповідало про адміністрування податків і надання послуг, дядько згадав про акцизний збір, який Податковим кодексом був збільшений для заміни податку з власників транспортних засобів.  Проїжджаючи повз АЗС, дядько згадав, що акцизний збір надходить до Держбюджету, а за кошти цього бюджету будуються інфраструктурні об’єкти. Так було до футбольного «Євро», так є до баскетбольного «Євро», так буде спочатку до Олімпіади, а потім — для будівництва Нью-Васюків, найімовірніше, в околицях Макіївки, де може бути  проведений міжпланетний шаховий турнір (інтелектуальна гра — біля кузні високоінтелектуальних кадрів).

Намагаючись порахувати, чи можна за вартість паперу і друку білборда залатати на дорозі яму розміром 3 на 6 метрів, дядько на далеко не розкішному засобі пересування доїхав до будинку ДПІ у місті ГУ Міндоходів в області.  Оскільки був останній день сплати фізичними особами земельного податку, дядько вирішив, що за 30 гривень цього податку можна одну маленьку ямку на дорозі залатати.

Із трьох вікон розхваленого білбордами Центру обслуговування платників, працювало одне. Тому, як і торік, дядько пішов на другий поверх ДПІ шукати адміністраторів земельного податку. У 2012 році, після ребрендингу ДПА у ДПС, він отримав повідомлення на сплату податку його померлим у 2006 році батьком (який навіть будучи живим, не мав би сплачувати цей податок, оскільки був пенсіонером). У часи ДПА дядько отримував правильні повідомлення. У 2013 році повідомлення взагалі не прийшло.

Того хлопця, якого він у 2012 році намагався переконати в тому, що податок має сплачувати він, а не померлий батько, на місці не було.  Натомість була жіночка середніх літ. Вислухавши дядька, вона сказала, щоб він сплатив від себе та приніс папери на ділянку. Зважаючи на нормальний, не позбавлений здорового глузду підхід, можна припустити, що ця інспекторка випадково уціліла при двох ребрендингах. Той хлопець, напевно, вчився за гроші в якомусь західноукраїнському чи податковому виші, якому, можливо, буде присвоєне ім’я Мельника.

Дядько податок заплатив без надії, сподіваючись, що якась ямка буде заасфальтована.

Оскільки дядько, хоч і провінціал, та не такий дурний, яким може здаватися на перший погляд (має два технікумівських дипломи й інститутський, у 21 рік вже працював гірничим майстром на шахті, 15 років був чиновником типу полковника та закінчив Академію при Президентові України), він відрізняє «Інтернів» від Інтернету. Тому в дядька виникло декілька запитань, відповіді на які йому важко знайти навіть за наявності дипломів, життєвого досвіду та всесвітньої павутини.

 

Чому раніше проблем із надсиланням правильних повідомлень не було, а після ребрендингів податкової служби ці проблеми виникли? Пошта почала погано працювати?А може податківці замість того, щоб виписувати ці повідомлення, рахували квадратні метри житлової площі та надсилали повідомлення на сплату податку на нерухомість? Хоча всім нормальним людям ще на початку 2013 року було зрозуміло, що оподаткування житлової нерухомості нічим закінчиться.

Чи повинні люди, які заплатять податок пізніше (бо пізніше отримали повідомлення) сплачувати передбачені Податковим кодексом санкції? Яке рішення прийме суд, якщо люди не захочуть сплачувати ці санкції та подадуть позови? А якщо суд прийме рішення, що люди мають сплачувати, і вони заплатять, а потім ті ж люди подадуть позови до конкретних податківців, щоб ці податківці їм компенсували санкції з власної кишені?

Чи знають міндоходівці, що є проблеми з казначейським фінансуванням видатків місцевих бюджетів? Чи не друге місце (після ПДФО) за питомою вагою податкових надходжень до місцевих бюджетів, займає плата за землю?

Якщо  виникли проблеми з податками з фізичних осіб на землю та на нерухомість, то чи зможе Міндоходів провести загальне декларування доходів громадян? Чи не повторить це декларування долю податку на нерухомість?

 

Що робити?

Хто винен?

Шукаючи відповідь на останнє запитання, дядько в Інтернеті знайшов повідомлення, у якому начальник ДПІ в місті Віри та Леоніда Ілліча Брежнєвих підкреслив: «Якщо факти підтвердяться та дійсно виявиться, що окремі працівники податкової дозволяють собі подібні речі стосовно платників, винні будуть притягнуті до відповідальності. Ми самі зацікавлені в тому, щоб викорінити такі ганебні явища, тому що навіть один-єдиний «щур» такими діями зводить нанівець всі зусилля, покладені на завоювання довіри платників».

Дядько не знає, чим закінчилася ця «дератизація». Але той начальник через декілька місяців після цієї публікації очолив ГУ Міндоходів у наближеній до Києва області.

Наведена цитата не стосувалася земельного податку, але у дядька виникли запитання: «Хто цей один-єдиний  «щур», який такими діями зводить нанівець усі зусилля, покладені на адміністрування земельного податку? На земельній ділянці якого міста розміщений об’єкт нежитлової нерухомості, у якому є кабінет «щура»?

У всенародноулюбленому анімаційному «Місті мрії» негативним персонажем був гризун Миша, якого «дератизував»  позитивний герой Сан Санич з чудовим пташиним прізвищем Лелеко. Виходячи з такого знання  податківцями зоології, дядько запитує: «Звідки гниє риба?»

Доки податківці милуються загальнодеклараційними «лелеками у небі», сплатіть, шановні громадяни, жменьку гривень земельного податку, сподіваючись на те, що цієї «фінансової синиці» вистачить на латання однієї ямки на дорозі вашого «Міста реалій».

 

Володимир ПРИТИСКАЧ,

оглядач «Інтерактивної бухгалтерії»