2 серпня 2013

 Міндоходів на офіційному порталі оприлюднив проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення оподаткування податком на додану вартість», у  якому пропонується зниження базової ставки податку з 20 до 9% із одночасним запровадженням компенсаційних механізмів шляхом уведення додаткової (окремої) ставки податку від бази оподаткування.

Загалом у Податковому кодексі зазначалося, що ставка ПДВ буде знижена вже з наступного року. Однак річ не в тім.

Як правило, у податковій системі будь-якої країни є непрямий податок — ПДВ або податок з обороту (чи продажів). 

Україна хоче вступити до ЄС, тому має гармонізувати своє законодавство, у тому числі й податкове, із законодавством країн цього Союзу.  Є Директива ЄС щодо ПДВ, а нинішній розділ Податкового кодексу значною мірою відповідає цій директиві. Із огляду на це, повністю відмінити ПДВ неможливо.

Навіть якщо Україна відмовиться від спроб стати асоційованим членом ЄС, а захоче в Митний союз, то в країнах цього союзу також є ПДВ. Податок із продажів у Росії був (як регіональний, максимальна ставка — 5%), але десять років тому його не стало.

Про недоліки податку з обороту багато написано в підручниках із оподаткування, тому ніхто нічого нового не додасть. Єдиним плюсом є те, що зменшиться кількість посередників, стимулюватиметься створення вертикально інтегрованих компаній. До речі, для багатьох суб’єктів господарювання 1% податку з обороту може бути більшим, ніж 20% ПДВ.

Для бухгалтерів і податківців — це зайвий клопіт. У разі зниження ставки ПДВ навіть до 1%, проблеми, зокрема при відшкодуванні ПДВ, залишаться.

Після введення Податкового кодексу попередники нинішніх міндоходівців дуже вихвалялися тим, що зменшилася кількість податків. Це дозволило Україні дещо покращити своє місце  в різноманітних рейтингах.

Що стосується багатостраждального ПДВ — його хотіла позбутися Юлія Тимошенко ще у 1999 році, про що писала у своїй кандидатській дисертації на тему «Державне регулювання податкової системи»:

«Керуючись визначеними принципами та вимогами до податкової системи, розроблена нова структура податків. Головна її відмінність від існуючоїполягає в тому, що в ній податок на прибуток підприємств і податок надодану вартість, які є основними складовими чинної податкової системи табюджетоформуючими податками, пропонується замінити на основний елементнової податкової системи податок на кредиторську вимогу з основноюставкою податку 10% від бази оподаткування».

«В дисертації доводиться, що об'єктом оподаткування цього податку повинні бути кредиторські вимоги, що виникають з угод або прирівняних до них операцій, зокрема вартість реалізації товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і придбаних, в тому числі товарів (робіт, послуг) з частковою оплатою та їх передачу без оплати. Оподаткуванню цим податком підлягають операції, що здійснюються згідно з договорами обміну, дарування, які передбачають передачу права власності, розпорядження або користування товарами, а також відчуження результатів робіт (послуг) тощо. Вартістю угоди вважається грошова маса або вартість товарів (робіт, послуг), які отримує (передає) платник податку при виконанні угод (операцій), що є об’єктом оподаткування».

Нині єдиним способом для того, щоб хоч якось позбутися ПДВ і впровадити податок з обороту (чи продажів), є вигадування нових груп платників єдиного податку.

 

 

Володимир ПРИТИСКАЧ,

оглядач газети «Інтерактивна бухгалтерія»