11 липня 2013
Інформаційні повідомлення податківців-міндоходівців, на ребрендингованому відомчому сайті, про декларування доходів громадян не можуть не вражати. Написані лаконічно, із абзацами та бекграундами. Одразу відчувається жорстка направляюча рука ЗМІ-зв’язкових, нині — комунікаторів із центрального апарату МДЗ.
А заголовки… Наприклад: «Декларування доходів на Херсонщині: спадкоємці «побили» мільйонерів»— креативно, нічого не скажеш.
Текст не відстає від заголовка. Варто прочитати повністю:
«Під час кампанії декларування доходів за 2012 рік на Херсонщині 16 громадян задекларували доходи більше 1 млн грн. Усього вони подали декларації на 50,1 млн грн. Такі доходи мільйонери отримали від продажу корпоративних прав (11,7 млн грн), нерухомого майна (понад 2,9 млн грн), іноземних доходів (1,2 млн грн), отримання дивідендів (7,4 млн грн), отримання дарунків (4,6 млн грн) та інші доходів (22,3 млн грн). До сплати громадянам нараховано понад 0,2 млн грн податку з доходів фізичних осіб. Із них уже надійшло до бюджету 0,1 млн грн.
Однак найбільша сума доходів, за даними ГУ Міндоходів у Херсонській області, зафіксована від отримання спадщини. За 2012 рік спадкоємці отримали близько 132 млн грн. При чому зросла не лише сума задекларованого доходу (порівняно з аналогічним періодом минулого року) майже на 73 млн грн, а й кількість декларантів — на 678 чоловік. Найбільше декларацій про доходи від отримання спадщини надійшло до податкових інспекцій м. Херсона та м. Нової Каховки».
Трохи раніше була публікація, у якій йшлося про динаміку:
«На Херсонщині майже 94 млн грн задекларували громадяни-спадкоємці.
Тільки за 3 місяці кампанії декларування доходів вже 1166 громадян-спадкоємців повідомили про те, що отримали спадщину. Це удвічі більше порівняно з минулим роком. Відповідно й суми задекларованих доходів зросли з 34,6 до 93,9 млн грн…»
Якщо поділити 132 млн грн на 678 декларацій, отримаємо 194 тис. грн —ціна скромної квартири у провінційному містечку.
Про надходження до бюджету від спадкоємців креативні повідомлення ребрендингованих комунікаторів мовчать, але пересічний бухгалтер цю суму легко вирахує, перемноживши 132 млн грн на 0,05. Не мучитиму калькулятор — результат буде смішний.
Ну й чим тут пишатися? За ростом кількості спадкоємців — сльози багатьох людей.
На практиці, найімовірніше, типова ситуація була такою. Тридцятирічний онук успадковує квартиру 80-річної бабусі, яка є матір’ю його батька. Батькові мало би бути десь 55 років, але він помер, тому спадкоємцем став онук. Тобто онук є сиротою.
Якщо пройтися будь-яким цвинтарем, можна побачити, що там поховано багато людей у віці 40–50 років.  Їхні батьки пережили своїх дітей.
Подальший хід різного роду реформ призведе до того, що з кожним роком кількість декларантів-спадкоємців зростатиме. Тому міндоходівським комунікаторам  буде нагода повихвалятися позитивною динамікою.
Цікаво дізнатися, скількох спадкоємців оштрафували за неподання декларацій?
Коли Микола Азаров був головним податківцем, то, зібравши у клубі Кабміну журналістів, розпочав розмову з ними з приказки «Неизбежны только смерть и налоги».
Щодо податків після смерті, варто звернути увагу на норму, яка з’явилася в Законі «Про податок з доходів фізичних осіб» і потім була продубльована у Податковому кодексі. У ній зазначено, що спадкоємці мають сплачувати податок за померлого спадкодавця.  Це норма,  яка є в Цивільному кодексі й у якій йдеться про те, що спадкоємці мають платити борги спадкодавця.
 
Типова ситуація. Чоловік, не знайшовши роботи в Україні, був на заробітках за кордоном. Привіз якусь 1000 євро й помер, вже перебуваючи на Батьківщині. Дружина має подати декларацію та сплатити податок. Якщо, наприклад, загинув на виробництві шахтар, його зарплату вдові виплатять після утримання податку, тому подавати декларацію немає потреби.
Шановний читачу, ви надішлете вдові листа з вимогою подати декларацію й сплатити до бюджету півтори тисячі гривень? Чи, можливо, прийдете додому, де вдова в чорній хустці і діти плачуть?
Коли у Законі «Про податок з доходів фізичних осіб» з’явилася ця норма оподаткування небіжчиків, я поставив такі ж запитання одному податківцю. Він відповів, що піде на дев’ятий день.
Після прийняття згаданого закону я цитував пункт «Якщо платник податків помирає чи визнається судом померлим, то податок за….» чотирьом народним депутатам України, які за цей Закон із цією нормою голосували. Реакція була така, що ніби вони вперше про це чують. До речі, двоє з них є депутатами нинішнього скликання Верховної Ради України. Один — мажоритарник від партії влади, другий — пройшов за списком опозиції.
Днями був у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України, записував інтерв’ю з одним із професорів про державну службу. І професор сказав, що актуальним завданням нині є гуманізація влади.
Цей навчальний заклад  цікавий тим, що на одній зі стін другого поверху у списку випускників-заочників 2010 року є Клименко О. В.
 
Пане Міністре-магістре, Ви постійно ініціюєте різні зміни до податкового законодавства. Ініціюйте, будь-ласка, вилучення з Податкового кодексу оподаткування спадщини та сплату податків за померлих. Це буде  одним із кроків до гуманізації влади.
Або, як кандидат економічних наук, науково обґрунтуйте необхідність надходження цих коштів до бюджету. Дуже прошу Вас, не посилатися на Європу. Ви — розумна людина, у Вас є фінансово-правові науковці в Ірпені…
 
Якщо глянути на надходження податку на доходи фізичних осіб, можна побачити, що питома вага за ознаками доходів, що стосуються спадщини, буде нуль цілих, два нулі після коми, а потім якась цифра відсотка. Це — в межах арифметичної похибки. Бюджет не відчує втрати доходів.
Заступник Міністра доходів і зборів є релігієзнавцем і кандидатом філософських наук. Він не дасть збрехати, що гріхом, який кличе помсту неба, є скривдження убогих, вдів і сиріт.
Щодо податків після смерті, можна знайти приклади надання сервісу, що полягає в надсиланні небіжчикам повідомлень про сплату земельного податку.
 
Для того щоб не звинувачували мене у демонізації податківців, наведу один приклад, який свідчить про те, що у цій службі трапляються люди з гуманними поглядами та здоровим глуздом.
Років десять тому був такий випадок. У одному, дуже далекому від обласного центру селі помер приватний підприємець. І залишив після себе дьоготь на чотири тисячі гривень. Цей дьоготь, за документами померлого, син продав райавтодору. Здається, КРУ виявило цей факт і передало папери податківцям, щоб ті в суді визнали угоду недійсною (тоді нікчемних правочинів ще не було).
Коментуючи журналістові цю ситуацію, юрист-податківець сказав, що з формальної точки зору угода є недійсною. З точки зору здорового глузду — ніхто не постраждав. Той дьоготь за ті самі гроші райавтодор міг купити де завгодно, а померлий підприємець сплатив єдиний податок. Та й до межі у 500 тис. грн йому було ще дуже далеко. Цей юрист потім пішов працювати в іншу, престижнішу, ніж податкова, установу.
 
Сьогодні ж, гортаючи сторінки креативного ребрендингованого сайту і підсайтів місцевих ГУ Міндоходів, ви знайдете багато повідомлень про збільшення кількості декларацій, поданих спадкоємцями. Вони декларують, а значить, Україну будують... «За себя и за того парня (деда)».
 
Володимир ПРИТИСКАЧ,
оглядач «Інтерактивної бухгалтерії»,
для цілей цієї статті — магістр державного
управління, випускник
Дніпропетровського РІДУ НАДУ
при Президентові України 2004 року