24 квітня 2013

  З набранням чинності Податковим кодексом України (далі — ПКУ) імпорт витриманого роками алкоголю в Україну опинився поза законом. За останні роки податківці виявили масові порушення правил маркування цієї продукції. У підсумку суб’єктам господарювання були нараховані колосальні  штрафи. Та чи дійсно ПКУ заборонив імпортувати в Україну алкоголь, виготовлений у минулі роки? Пропонуємо розставити в цьому питанні всі крапки над «і».

 
Чому імпортний алкоголь в Україні став «нелегалом»
            Як відомо, ввозити, зберігати, продавати переважну більшість алкогольних напоїв дозволено тільки за наявності на пляшці (упаковці) наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка. При перевірках суб’єктів господарювання, що зберігають та реалізують імпортний алкоголь, представники Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України нерідко керуються абз. 3 п. 226.9 ПКУ. Останній, зокрема, передбачає, що алкогольна продукція вважається немаркованоюякщо на марках зазначено суму акцизного податку, яка не відповідає сумі, що розраховується зі ставок, чинних на дату розливу продукції. Достатньо взяти будь-яку пляшку імпортного алкоголю з багаторічною витримкою і… зафіксувати порушення за зберігання та/або продаж немаркованої продукції, адже найімовірніше, на ній наклеєна марка з акцизним податком, що не відповідає ставці, діючій на дату розливу (її неважко знайти на етикетці тієї ж пляшки).
Наприклад, на пляшці вина вказано дату розливу 01.04.2001 року. Тоді за вимогою ПКУ сума акцизного податку, що вказується на акцизній марці, повинна бути розрахована згідно зі ставкою акцизного податку, що діяла на дату розливу вина, а саме 1 квітня 2001 року. Погодьтеся, дотриматися цієї вимоги практично неможливо. Імпортери алкоголю в більшості випадків ввозять в Україну продукцію, що була вироблена та розлита у пляшки в попередні роки. Існують напої, що були розлиті в пляшки, ще задовго до прийняття ПКУ, а в деяких випадках задовго до створення незалежної держави Україна. Тоді про акцизний збір чи податок в Україні не було відомо взагалі. Як можна сьогодні отримати акцизні марки із сумами податку, розрахованими, наприклад, станом на 1952 рік, або 1994 і навіть 2008 рік?..
До того ж ставки акцизного податку постійно змінюються (як правило, в бік збільшення). При цьому марки виготовляються тільки із сумами податку, що розраховані на підставі ставок, діючих на дату виготовлення марок. У разі зміни ставки акцизного податку старі марки вилучаються й підлягають знищенню. Таким чином, сьогодні отримати акцизні марки з сумами податку розрахованими зі ставок, що діяли в минулі роки вже, неможливо.
Тож ситуація виглядає абсурдно. Але, як показує практика, податківці часом не  гребують скористатися формальним приводом оштрафувати «порушника». Адже на кону неабиякий штраф — 200% вартості немаркованого товару, але при цьому не менше 8500 грн (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-BP). Більше того, контролюючі органи вправі вилучати немарковані товари з вільного обігу та подати відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) — пп. 228.3 ПКУ. Тож на перший погляд виходить, що імпортувати в Україну алкогольні напої, розлиті в пляшки в період дії інших ставок акцизного податку (збору), сьогодні неможливо й штрафонебезпечно. Але не поспішатимемо з остаточними висновками.
 
Чому абз. 3 п. 226.9 ПКУ не поширюється на імпортний алкоголь
            Норми розділу VI “Акцизний податок” ПКУ треба поділяти на загальні та спеціальні. Загальні застосовуються до всіх підакцизних товарів, спеціальні регулюють умови сплати акцизного податку з певних товарів. Зокрема спеціальні норми регулюють сплату акцизного податку з імпортного алкоголю, а тому не можуть застосовуватися до вітчизняного й навпаки.
            В одній зі спеціальних норм (відносно сплати акцизного податку) — у пп. 222.2.2 ПКУ визначено, що в разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації. Таким чином, для імпортованої маркованої продукції передбачено базовий строк сплати податку — під час придбання марок акцизного податку, та дату остаточного розрахунку — на день подачі митної декларації до митного органу. Тобто, якщо на час митного оформлення алкоголю ставка податку збільшилась порівняно з днем придбання марок, то цей податок підлягає доплаті. При цьому на акцизних марках, що наклеєні на пляшки, вказаний розмір податку не виправляється. Отже, саме дата подачі митної декларації до митного органу є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції.
            Натомість пп.пп. 222.1.2 та 222.1.3 ПКУ передбачають строк сплати акцизного податку з вітчизняних алкогольних виробів лише під час придбання марок акцизного податку. Тобто встановлено єдиний строк сплати акцизного податку для алкогольної продукції, виробленої на митній території України та не передбачено його коригування (доплати) у майбутньому, а тому і ставка податку застосовується на дату розливу такої продукції.
            Вочевидь, з метою встановлення відповідності фактично сплаченого податку діючій ставці на час виробництва (розливу) продукції законодавець прописав відповідне правило у вищезгаданому абз. 3 п. 226.9 ПКУ. Утім, це є загальна норма, яка не поділяє алкогольну продукцію на вітчизняну та імпортну. У свою чергу, щодо ввезеного алкоголю діє спеціальна норма, що порядок визначення ставки податку — пп. 222.2.2 ПКУ, за яким ставку беруть не на день розливу такої продукції, а на день подачі митної декларації.
           
Підсумуємо
            Таким чином, вимоги абз. 3 пп. 226.9 ПКУ повинні застосовуватися лише до алкогольної продукції, виробленої на митній території України, і не можуть поширюватися на імпортні алкогольні напої, для якої дата розливу не є датою визначення ставки акцизного податку.
            До того ж зауважимо: у разі порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або неповної сплати податку товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України забороняється (пп. 227.6 ПКУ). Таким чином, саме митні органи контролюють  правильність сплати акцизного податку при ввезені на територію України партії алкоголю. Відповідно, якщо митниця дозволила імпортувати алкогольні вироби, то це означає, що всі податки були сплачені. А тому в подальшому податкова повинна перевіряти лише наявність акцизних марок на пляшках та документи, що підтверджують митне оформлення товару, а не відповідність сум сплаченого податку на дату розливу.
 

Павло ОРЕЛ, адвокат