25 березня 2013

Серіал з такою назвою показує зараз один український телеканал. Там, для того, щоб знайти злочинця, розумні російські міліціонери, намагаються зрозуміти, якою людиною є черговий убивця-маніяк. Не знаю, чи застосовують подібні методи українські правоохоронці. Якщо й застосовують, то може не все враховують, бо деякі гучні вбивства залишаються нерозкритими.

Ми живемо у країні, де християнські свята є державними. Християни поминають померлих, зокрема, через рік після смерті.

Рік тому, у квітні 2012 року у Дніпропетровську, у центрі міста, серед дня був вбитий бізнесмен Геннадій Аксельрод. Він заїжджав «Мерседесом» в арку двору свого будинку. Вбивця під’їхав на велосипеді і застрелив його з пістолета. У хвилині їзди велосипедом в один бік – обласна прокуратура, в інший – райвідділ міліції. Безумовно, всі можливі слідчі дії були здійснені. Кількість аркушів кримінальної справи вимірюється, напевне, вже кубометрами. Старанність правоохоронців стимулював й обіцяний товаришем загиблого мільйон доларів. Минув рік, а про результати нічого не чути.

Як нам відомо з детективних серіалів, шукають вбивцю чи замовника вбивства у ближньому оточенні та серед тих, кому вбитий щось заборгував. Можна не сумніватися, що ці версії вбивства були відпрацьовані. Журналісти і коментатори новин в Інтернеті ніякого реального компромату на Аксельрода не оприлюднили. Він був позитивним, наскільки це можливо в українських реаліях, бізнесменом. Та й те, що він був без охорони, про це свідчить.

А може вбивця ніякого прямого контакту раніше з жертвою не мав. Наприклад, вбивцею міг бути хлопець, батькові якого десять років тому виконроб на будівництві, до якого мав відношення Аксельрод, не заплатив 500 гривень за тисячу покладених цеглин. А ті 500 гривень були для тієї родини дуже важливими в той час. Хлопчина запам’ятав і помстився не прямому винуватцеві, а його керівникові. Простота і зухвалість вбивства може свідчити про те, що діяла особа, не переобтяжена стереотипами.

Подібний варіант міг мати місце й при вбивстві судді Володимира Трофимова з Харкова. Він жив у звичайному будинку, без охорони. Судячи з опублікованої інформації, дуже страшних рішень не приймав. Можливо, якесь, на перший погляд незначне рішення, міцно запало в душу дитині і через багато років вона вирішила помститися за несправедливість у відношенні до батька?

Перше вбивство було здійснене у святий для євреїв день – суботу. Аксельрод був євреєм, серед його проектів – гігантський єврейський центр «Менора» (http://menorah-center.com/) у Дніпропетровську. Друге вбивство відбулося в День працівників суду. Ці факти також наводять на думку про те, що помста була ритуальною. Помста, можливо навіть не конкретним людям, а бізнесу і судовій системі в цілому. Просто жертви були вибрані незахищені.

А може, це не просто вбивства через помсту, а терористичні акти? Вікіпедія визначає тероризм, зокрема, як небезпечні дії, що вчинюються публічно і спрямовані на створення обстановки страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних. Є неорганізований або індивідуальний тероризм - в цьому випадку теракт (рідше, ряд терактів) здійснює одна-дві людини, за якими не стоїть якась організація.

Підтвердити чи заперечити наведені вище припущення можуть лише вироки судів. Вам, шановні читачі, щось відомо, хоча б про один вирок, винесений судом першої інстанції? Мені – ні.

Бізнесмени і чиновники, головним чином ті, які прийшли у владу з бізнесу, приречені на страх. І протиправні дії, по відношенню до них чи їхнього майна (підпали автомобілів, наприклад), лише підтверджують цю тезу.

Характерною особливістю сьогодення є формальна бездоганність бізнесу і всіх гілок влади. Наприклад, що формально можна інкримінувати виконробові, який не заплатив 500 гривень не оформленому на роботу мулярові? Кому той муляр поскаржиться? Податківцям, які проведуть позачергову перевірку? А кому скаржитися формально правильно звільненому з роботи працівникові? Між тим, втрату роботи психологи прирівнюють до втрати близької людини – маємо таке собі «виробниче вбивство».

Погляньмо на ситуацію з точки зору християнства. Гріхами, які кличуть на помсту з Неба є: вбивство, гноблення бідних, обман робітників при виплаті зарплатні, і гріх Содому. Sapienti sat.

Кожен з читачів наведе сам собі приклади про те, як бізнесмени дурять своїх партнерів (засновники фірм сваряться між собою), своїх клієнтів (будівельні афери, подібні «елітоцентральним»), своїх працівників. І звичайно знаходяться ті скривджені, які карають винуватців самі, не чекаючи суду: найдемократичнішо-найгуманнішого українського чи Божого.

Чому дурний – бо бідний, чого бідний – бо дурний. Відповідно, якщо багатий, значить розумний. А якщо розумний, то чому доводиш людей до відчаю? А потім сам сидиш і тремтиш від страху? Охоронці, відеокамери, підслуховування розмов працівників, броньовані автомобілі, проживання у дорогих маєтках за кордоном, доведений до «абсолюту» пропускний режим – все це реакція на страх.

Два речення, із статті на сайті «Форбс», мене шокували: «Попасть на этаж, где находится кабинет министра доходов и сборов Александра Клименко, может не каждый сотрудник этого ведомства. Вход туда – только по отпечаткам пальцев». (http://forbes.ua/nation/1349832-klimenko-opredelilsya-s-zamestitelyami) Важко знайти креативніший приклад, виражаючись податковою мовою, від’ємного значення об’єкта відкритості. Чим можна пояснити ізоляцію керівника від працівників, яких він сам прийняв на роботу за конкурсом, після проведення спецперевірки? Я не можу в це повірити і цього зрозуміти, бо у 17 років був учнем підземного електрослюсаря на шахті, а не працював на керівних посадах у комерційних структурах. Хоча відбитки пальців – це позавчорашній день, у однойменному серіалі Каменську пропускали за оком.

Треба щось робити для того, щоб убезпечити бізнесову і чиновницьку еліти. Кабінет Міністрів вніс на розгляд Верховної Ради законопроект (№2505), спрямований на посилення державного захисту суддів і членів їхніх сімей.

Що стосується бізнесменів, то вони самі можуть і себе захистити, і зробити внесок у підтримку вітчизняних металургії та військово-промислового комплексу – наприклад, налагодити виробництво броньованих автомобілів на танковому, броньованих чартернорейсових літаків на авіаційному, яхт-броненосців – на суднобудівному заводах, luxury-бронежилетів, бронештанів, а для гендерної рівності – бронеперук і бронеколготів. Щодо нерухомості, то можна щось запозичити у будівників дзотів часів Великої Вітчизняної війни. Для охорони елітних котеджних селищ згодиться досвід ГУЛАГа. Бо нове – це добре забуте старе.

Щодо охоронців, то згадайте, хто вбив прогресивну чиновницю Індіру Ганді і допоміг американським податківцям посадити в тюрму бізнесмена-гангстера Аль Капоне.

Менеджери бізнесових і владних структур, лякаючи звільненням з роботи чи фінансовим покаранням, намагаються добитися абсолютної виконавської дисципліни персоналу, перетворити людей якщо не у рабів, то у кріпаків. HR-менеджери проводять так звані стрес-інтерв’ю, задаючи шукачам роботи принизливі питання. Але, як сказано у Нагірній проповіді Ісуса Христа, «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матв.7.12). Іудейський принцип таліона гласить: «Око за око» (Вихід. 21.23-27).

Шахтарі, для того, щоб попередити один одного про небезпеку, кричать: «Бойся». Побійтеся панове, Бога і людей. Малюйте портрет вбивці з себе. Ваші бізнесово-креативно-чиновницькі тренди до вас бумерангом повернуться відповідними практиками. Вас уб’є ваш страх.

Вивчайте біографію бізнесмена і чиновника Бориса Березовського.

Володимир ПРИТИСКАЧ,

оглядач «Інтерактивної бухгалтерії»,

колишній радянський шахтар.