18 березня 2013

 «З метою створення умов для дальшого розвитку та оздоровлення фінансово-економічного стану підприємств гірничо-металургійного комплексу, забезпечення їх стабільної роботи та виконання соціальних зобов'язань» Президент України  Віктор  Янукович  доручив Прем’єр-міністру України Миколі Азарову:  «створити робочу групу з опрацювання питань надання державної підтримки підприємствам гірничо-металургійного комплексу, передбачивши залучення до її складу керівників органів виконавчої влади, а також власників, керівників зазначених підприємств, представників профспілок, фахових громадських об'єднань, науковців, експертів» (http://www.president.gov.ua/documents/15418.html).

Микола Азаров під час засідання Кабінету Міністрів доручив  урядовцям забезпечити підготовку пропозицій щодо підвищення ефективності діяльності підприємств гірничо-металургійного комплексу, зокрема,  опрацювати питання надання державної підтримки таким підприємствам.

Інтерес керівництва держави до ситуації в галузі, підприємства якої є місто- і бюджетоутворюючими зрозумілий.  Зупиняться підприємства – буде безробіття і соціальна напруга.

Не знаю, що представники профспілок, фахових громадських об'єднань, науковці, експерти  скажуть власникам і керівникам «зазначених підприємств», коли всі вони зберуться разом на засідання робочої групи з «опрацювання питань надання державної підтримки підприємствам гірничо-металургійного комплексу». Оскільки мене там не буде, дозволю собі звернути увагу на деякі аспекти проблеми у цих рядках.

Перш за все, мені цікаво, скільки у вищезгаданій галузі вітчизняних виробників? Не за географією розташування  підприємств, а за географією власників. 

Друге:  чому приватні власники довели галузь до такого стану, що знадобилася державна підтримка? Чому не спрацювало бізнес-планування? Чому не вивчалися ринки збуту? Адже проблеми, які виникли зараз, не були несподіваними, про них навіть писали студенти, багато років тому,  у своїх рефератах та курсових роботах, які легко знайти в Інтернеті. Для прикладу: «Конкурентные позиции предприятий горно-металлургического комплекса Украины», «Внешнеэкономическая деятельность металлургических предприятий». Якщо маєте час і натхнення – вставте ці назви у пошуковик.

На початку «лихих дев’яностих» галузь вже була в кризі. Недоїмка у трильйонах купоно-карбованців «не поміщалася» в калькуляторах – розрядів не вистачало.

Тоді держава запровадила економічний експеримент на підприємствах галузі. Недоїмку (тоді термін  «податковий борг» вживався рідко) списали. Ставку податку на прибуток  для ГМК знизили до дев’яти відсотків, тоді як молодий малий бізнес платив цей податок за ставкою 30%. Ці заходи і покращення кон’юнктури на зовнішніх ринках оживили галузь. Раніше нікому не потрібні гірничо-збагачувальні та металургійні комбінати  були приватизовані. 

Їх власники стали президентами футбольних клубів, а Україна вилетіла з Євро-2012.  Який футбол, такий і гірничо-металургійний комплекс.

Не знаю, чи працюватиме в робочій  групі  представник  комбінату «АрселорМіттал Кривий Ріг». А от голова Центрального комітету профспілки металургів і гірників України  Володимир Козаченко, скоріш за все, буде. Цілком ймовірно, що скаже він там те, що казав журналістам на прес-конференції, на якій  йшлося про звільнення працівників згаданого комбінату

(подивитися можна тут:  http://dneprpost.info/index.php?newsid=1994):

«Напомню, что при продаже предприятия теперешнему владельцу Лакшми Митталу договор предусматривал 19 важных пунктов, которые касались социальной защиты трудового коллектива и модернизации предприятия. Наш профсоюз удивляет позиция Фонда Государственного имущества Украины, который втайне от нас позволил предприятию перенести начало модернизации на 2016-2017 годы. Ведь износ основных фондов на предприятии составляет 90%. Это наивысшая цифра по отрасли».

Так було станом на 30 листопада 2012 року. А зараз маємо наступне:

«ПАО «АрселорМиттал Кривой Рог» начинает первый в этом году этап программы добровольного увольнения… Первый этап программы, которая распространяется на работников со стажем в компании не менее 3-х лет, пройдет с 18 по 22 февраля 2013 г.… В рамках программы добровольного увольнения работникам предложено воспользоваться схемой выплаты компенсации, размер которой исчисляется прямым соотношением 1-го месячного оклада к стажу работы сотрудника на предприятии, но не более 50 000 грн. для рабочих (при стаже более 16 лет) и не более 60 000 грн. для служащих и руководителей (при стаже более 16 лет). Второй этап программы добровольного увольнения в ПАО «АрселорМиттал Кривой Рог» в текущем году пройдет с 4 по 15 марта 2013 г…

…ПАО «АрселорМиттал Кривой Рог» в 2007 г. одним из первых в Украине ввело программу добровольного увольнения, которая предполагает выплату компенсаций работникам, принявшим решение уволиться с предприятия. В 2007-2012 гг. на предприятии было прозрачно проведено 10 этапов, а условиями программы воспользовались более 20 тысяч работников предприятия. В числе воспользовавшихся программой добровольного увольнения – более 10 тысяч работников, достигших пенсионного возраста..» (повний текст тут)

Не сумніваюся в тому, що з формальної точки зору там, як у рекламі прального порошку:  «все не просто чисто, а бездоганно чисто». 

Гроші  за добровільне звільнення скоро закінчаться. Далі що?

Сам цей комбінат, раніше відомий під назвою «Криворіжсталь»,  є дзеркалом  радянської і пострадянської металургії. Будували його у 1931-1934 роках під час індустріалізації. Цитую Сталіна:

«…крестьянин все еще переплачивает на промышленных товарах и недополучает на продуктах сельского хозяйства. …эти переплаты и недополучения составляют сверхналог на крестьянство, нечто вроде «дани», добавочный налог, в пользу индустриализации, который мы должны обязательно уничтожить, но которого мы не можем уничтожить теперь же, если не думаем подорвать нашу индустрию, подорвать известный темп развития нашей индустрии, работающей на всю страну и двигающей наше народное хозяйство к социализму. …Конечно, слова «сверхналог», «добавочный налог» – неприятные слова, ибо они бьют в нос. Но, во-первых, дело не в словах. Во-вторых, слова вполне соответствуют действительности. («О смычке рабочих и крестьян и о совхозах: из речи на пленуме ЦК ВКП(б) 11 июля 1928 г.». Сталин И. В. Cочинения. – Т. 11. – М.: ОГИЗ; Государственное издательство политической литературы, 1949. С. 188–196).

Справа дійсно не в словах, вони відповідали дійсності, так як і те, що потім був голодомор. Люди в навколишніх селах їли дітей, а навпроти станції Червона у Кривому Розі (біля самого комбінату) для криворіжстальців збудували хлібозавод, на якому досі написано великими цифрами «1934».

У дев’яностих роках металургійний комбінат «Криворіжсталь» став гірничо-металургійним – до нього приєднали гірничо-збагачувальний комбінат і коксохімзавод. Таким чином утворилося підприємство, де весь ланцюг від руди до готової продукції, був об’єднаний.

Потім комбінат продали вітчизняним бізнесменам. Помаранчевій владі ця приватизація не сподобалася, тому, у прямому ефірі, під бурхливі оплески, «Криворіжсталь» перепродали іноземцю. Так з’явився «Міттал Стіл», а потім вже й  «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

Індустріалізацію проводили за рахунок сталінського «сверхналога» на селянство. Економічний експеримент – за рахунок малого бізнесу, який створювали люди, звільнені з великих підприємств, в тому числі й ГМК.

Що буде зараз? Зниження тарифів на залізничні перевезення та електроенергію? Звільнення від податків? Дотації з бюджету? Державні гарантії за взяті власниками, на модернізацію, кредити? Це не має значення. Всі ці заходи мають ціну, яку порахує пересічний бухгалтер. Варто було б на суму державної підтримки взяти у власників акції.  Нічого особистого – лише бізнес.

Не можеш сам впоратися, потребуєш державної допомоги – віддай частину акцій державі, яка тобі цю допомогу надає. Скажете, що держава неефективний власник? Можливо й так. А приватні власники виявилися ефективними?

Закінчу анекдотом часів радянської перебудови:

«Брежнев на том свете встречает Громыко и спрашивает:

– Кто у нас теперь правит?

– Горбачев.

– А кто его поддерживает?

– Никто не поддерживает, он сам ходит».

Ви не можете самі ходити, гірничо-металургійні панове?

 

Володимир ПРИТИСКАЧ, 
оглядач «Інтерактивної бухгалтерії», 
гірничий інженер.