1 лютого 2013
Доходи за 2012 рік треба декларувати так, як і торік, за звичною схемою. Набагато цікавіша ідея загального декларування. Якщо у 2013 році будуть внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України, то у 2014 році декларації подаватимуть десятки мільйонів громадян України.
Декларування доходів було введене Декретом Кабінету Міністрів України від 1992 року. Тоді ж з’явився бланк декларації. Досить простий: доходи за основним місцем роботи, доходи не за основним місцем роботи, доходи від підприємницької діяльності, квартира, автомобіль… Тобто, можна було зрозуміти з яких коштів людина живе і який має майновий стан. Цей бланк декларації пережив потім весь термін дії податку з доходів фізичних осіб, який замінив прибутковий податок.
Потім вийшов Податковий кодекс, яким було передбачене подання двох декларацій, що стосувалися податку на доходи фізичних осіб.  Черги у інспекціях, які виникли у березні 2011 року, і у бухгалтерів, і у підприємців,  ще довго залишатимуться у пам’яті.  Ці декларації були відмінені.
Для громадян був затверджений новий бланк декларації з купою додатків. Вже під час декларування доходів, отриманих громадянами у 2011 році, у лютому 2012 року кількість додатків була зменшена. Ще один додаток, який заповнювали держслужбовці, був скасований наприкінці квітня, а на той час вже практично всі чиновники «висповідалися» у податковій службі про доходи, отримані ними самими і членами їхніх сімей. До речі, ідентичну «сьомому додатку» декларацію, вони заповнювали і подавали у свої «контори» згідно антикорупційного законодавства.

Таким чином, після  введення в дію Податкового кодексу України маємо три випадки відміни норм, що стосуються декларування з податку на доходи фізичних осіб. Де гарантія того, що всі наступні кроки, щодо декларування доходів,  будуть ефективними?

Доходи всіх громадян складаються з двох великих частин. Це - зароблені гроші (зарплата і виплати за договорами цивільно-правового характеру, доходи підприємців), які оподатковуються і соціальні виплати – пенсія, різні види допомоги, які не оподатковуються. Питома вага інших доходів (роялті, виграші, спадщина, іноземні доходи, дивіденди тощо) у загальній сумі  маленька, тому нею можна знехтувати, хоча податківці мають про них інформацію, зокрема, наведену у деклараціях, які подаються згідно чинного законодавства.
Юридичні особи і підприємці до податкових органів подають відповідні форми звітності, тому ця служба має достатньо інформації про доходи працюючих громадян. Інформацію про гроші, які виплачуються тим, хто не працює, відповідні органи, наприклад, Пенсійний фонд, також мають. Всюди  фігурують ідентифікаційні номери, інформація є в електронному вигляді. При бажанні, можна звести все докупи, якщо це комусь цікаво.
Доходи перетворюються в майновий стан. Все майно можна поділити на дві частини: те що персоніфікується (будинки, квартири, дачі, гаражі, автомобілі, яхти, літаки, зброя, земля),  і те, що не персоніфікується (меблі, посуд, одяг, годинники, авторучки – хоча вартість одиниці такого майна може перевищувати вартість скромної квартири чи автомобіля).
Власники автомобілів відомі – є база даних у Державтоінспекції. З’ясувати, хто у «теремку» живе – також не проблема. Про ціни на автомобілі можна дізнатися на біг-бордах. Про ціни на нерухомість – в Інтернеті.

Якщо співставити суми отриманих окремо взятою особою доходів, і вартість записаного на цю особу майна, виникне багато цікавих запитань. Варто було б спочатку спробувати знайти відповіді на ці питання, а потім пропонувати вносити зміни до законодавства стосовно декларування доходів всіма громадянами.

При пошуку відповідей треба мати на увазі, що будинок міг бути побудований, чи автомобіль придбаний, не лише на гроші того, на кого записаний – йому могли додати  якусь суму батьки чи діти, чоловік чи дружина.
Чи можна, згідно діючого нині законодавства, спитати в когось: «Де Ви взяли гроші вчора, рік тому, десять років тому?» На це питання два юристи дадуть десять правильних відповідей.
«Ліві» доходи ніхто в декларацію не напише. А про «праві» інформація у податківців вже є. При виплаті легальних доходів, ні бухгалтери, ні підприємці, вже практично не помиляються. Суми донарахованого, за результатами перевірок, податку на доходи фізичних осіб мізерні, у порівнянні з надходженнями цього податку. Така ж мізерна різниця між сплаченим до бюджету, за поданими деклараціями,  податком і отриманими громадянами, які використали право на податкову знижку, коштами. Той один відсоток, у порівнянні з загальною сумою надходжень, не «зробить місцевої бюджетної погоди».
Робітник чи чиновник напишуть в декларації свою зарплату, пенсіонер – пенсію, студент – стипендію, молода мати – «дитячі» гроші.
Припустимо, що на те, щоб приїхати до інспекції, заповнити і подати декларацію, а потім повернутися додому, людина витратить годину. Вся Україна витратить  десятки мільйонів людино-годин. До речі, середня тривалість життя людини в Україні – 600 тисяч годин.
Не всі люди зможуть самі прийти в інспекцію. Під час виборів представники виборчих комісій до таких людей приходять з урнами. Але не можна виключати й таких випадків, коли до старих немічних людей прийдуть, під виглядом податківців, якісь злодії чи шахраї. Ну а самі податківці, надаючи сервісну послугу з прийому декларацій за місцем проживання, почують від вдячних ветеранів і інвалідів дуже багато гарячих слів.
Податкова служба безоплатно видає ключі електронних цифрових підписів. Якщо цей підпис отримає бабуся, то вона зможе із домашнього ноутбука, через Інтернет, задекларувати свої доходи. Тільки спочатку їй треба буде приїхати до органу ДПС, і цей ключ з підписом отримати.
Для тих, хто прийде, податківці працюватимуть подовжений робочий день, можливо на час декларування доходів буде впроваджено податковий «неперервний виробничий цикл» - цілодобово і без вихідних.
Якщо проаналізувати кількість поданих громадянами декларацій, то з кожним роком зростає кількість декларацій поданих громадянами, які обов’язково повинні задекларувати свої доходи. Кількість декларацій, які подаються з метою реалізації права на податковий кредит (знижку) – зменшується. З одного боку, свідомість громадян зростає, вони декларують доходи, отримання яких важко перевірити (наприклад, дохід, отриманий від продажу продукції, вирощеної на земельних паях  селянами-одноосібниками – в загальній кількості питома вага таких декларацій найбільша). З іншого боку, ті, хто міг би отримати кілька сотень гривень з бюджету, своє право на це не використовують.

Благі наміри «мовного» закону вимостили дорогу радикальній політичній силі до парламенту. Який шлях, куди і кому вимостить закон про декларування?

Наміри – найблагіші: збільшити дохідну частину місцевих бюджетів, легалізувати зайнятість, подолати корупцію… Є податкове «Місто мрій». То ж помріємо про збудовану, за підсумками декларування доходів, Україну. 

Володимир ПРИТИСКАЧ, оглядач «Інтерактивної бухгалтерії».