30 квітня 2014

Новоявлені представники владних структур декларують необхідність люстрації чиновників і легалізації капіталів.

Їхня наївність вражає.

По-перше, вони самі не можуть чітко сформулювати відповідь на запитання: «Що таке люстрація?» Усі законодавчі ініціативи із цього приводу ставлять більше запитань, аніж дають відповідей. У цілому мається на увазі, що в новій владі не можуть працювати представники старої «молодої» донецької команди.

При зміні влади в Україні держслужбовці першого рангу, як правило,  покидали свої посади. Дехто потім перефарбовувався, і починала втілюватися в життя западенська приказка: «Хто при німцях керував, той тепер керує».

І якщо вищі чиновники самі вже покинули свої посади, то з вигнанням дрібніших треба бути обережним і підходити індивідуально. Якщо немає бодай якогось порушення закону особою і не було вчинено кримінального злочину чи адміністративного правопорушення, то які можуть бути претензії до цієї особи? 

Не може бути застосований принцип колективної відповідальності — це фашистський принцип! До того ж закон зворотної сили не має.

По-друге, вони самі не можуть чітко сформулювати відповідь на запитання: «Що таке легалізація доходів і капіталів?»

Якщо йдеться про кошти юридичних осіб, то пересічний бухгалтер, та й податківець скажуть: «Що «лівіша» фірма, то «мокріші» печатки!» Тобто знайти формальні ознаки порушень податкового чи іншого законодавства, навіть по лінії FATF, неможливо. Усі претензії вичерпаються так само, як і «справа ЄЕСУ». Можна припустити, що напорпають щось у фірмах так званої Сім’ї, але сума буде трагікумедна.

Що стосується доходів фізичних осіб, то Міндоходів ініціювало обговорення концепції декларування доходів. Більше року, до вибуття в невстановлене «місто мрій»,  екс-голова-міністр і його піар-підлеглі засмічували інформаційний простір меседжами про введення загального декларування доходів. Це була спроба «дійти до кожного» на шляху до встановлення абсолютної диктатури Януковича. Коли почався Майдан — про підготовку законопроекту замовкли, а для того щоб зберегти хорошу міну при поганій грі, заговорили про обговорення якоїсь концепції.

Пояснюю популярно молодим легалізаторам, що за часів Кучми вже хотіли легалізувати доходи фізичних осіб. Пропонували, щоб ті, хто вкрав гроші, сплатив кілька відсотків від вкраденої суми за легалізацію. Довго дискутували про кількість цих відсотків — називалися різні цифри: 3, 5, 7. Закінчилося нічим. Тепер знову вже молода «молода» (це не тавтологія) команда наступає на ці ж граблі.

Якби тоді, півтора десятиліття тому, всі гроші, навіть кримінального походження, потрапили на банківські рахунки без будь-якого оподаткування, а потім би здійснювався контроль за витратами (купив щось — хату чи машину — за гроші зі свого рахунку, тоді запитань немає, купив за готівку — виникає запитання: «Де взяв?»), то на сьогодні ми би мали стерильно-дистильовані доходи фізичних осіб. До речі, разом із ПДФО та ЄСВ і без «мерседесів» останньої моделі в мінімально зарплатних паспортистів МРЕВ ДАІ.

Такий «нульовий» варіант може бути реалізований і зараз. Реалізація ж інших ідей поповнить казну на стільки, на скільки вже поповнив податок на нерухомість громадян.

Зараз медіа-простір переповнений фотографіями будинків й іншого майна можновладців. Як колишніх, так і нинішніх. Тому люстраційні органи мали б, насамперед, запитати в цих новопризначених чиновників про те, звідки це все. Журналісти вже навчилися зіставляти вартість нерухомості з сумами доходів, зазначених в деклараціях.

Що заважає провести публічні співбесіди із претендентами на посади (хоч на Майдані), у ході яких кандидати на генеральські посади  (перший–четвертий ранг держслужбовця) мали б розповісти про своє дороге майно (нерухомість, автомобілі й годинники за три тисячі доларів, як у польського міністра), і якою непосильною працею вони на це майно заробили. Усе одно люди бачать будинки, автомобілі, годинники тощо.

Якщо це все перенести на папір (у декларацію та майновий стан), отримаємо люстрацію й легалізацію в «одному флаконі».

У всіх сферах нашого життя, передусім у тих, що стосуються людей і їх доль, закони повинні виконуватися бездоганно. Безпідставні звинувачення призведуть до деморалізації чиновників і правоохоронців — міліція на Донбасі вже не хоче виконувати своїх обов’язків щодо охорони громадського порядку. За порушення міліціонерами законів у часи Майдану потрібно було притягати до відповідальності конкретних винуватців, а не обливати брудом усіх.

Перед тим, як когось вигнати, потрібно мати ким його замінити.

А люстратори й легалізатори нехай самі спочатку задекларують не лишесвої наміри, але й свої статки. Вони зараз, безумовно, худі, як церковні миші. Від цієї нульової точки можна розпочати відлік.         Фастфуд призводить до швидкого ожиріння. А від швидкого харчування владою фінансове ожиріння настає ще швидше.

Цікаво, чи є хтось корумпованіший за борців з корупцією?

До речі, ви бачили офіційні сайти Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики та Люстраційного комітету? Я – ні…

І насамкінець. Буваючи на Західній Україні, я іноді дивився польський серіал «Plebania» («Парафія»), який показували 12 років. Фабула фільму полягає в тому, що ксьондз врегульовує окремі конфлікти, які виникають серед парафіян. В одній з 1829(!) серій йшлося про люстрацію. Сільський голова збирав компромат на тих своїх земляків, які співпрацювали з комуністичною владою. Ксьондз усі ті папери спалив на городі… Sapienti sat.

Володимир ПРИТИСКАЧ,
оглядач газети «Інтерактивна бухгалтерія»