10 січня 2014

…Саме так Іван Франко назвав свій вірш про революціонерів.

Економічна революція, яка триває вже чверть століття, характеризується збільшенням кількості в’язнів, які відбувають покарання за економічні злочини. Більшість з них — жінки.

До вашої уваги розповіді двох жінок, які мали справу з грошима, а потім потрапили до Дніпродзержинської колонії. Одна — була приватним підприємцем, друга — працювала в банку. Отже…

Історія 1.

«Здравствуйте. Меня зовут Евгения, мне 29 лет… уже. Я отбываю наказание в Днепродзержинской исправительной 34-й колонии по статье 190 ч. 3 Уголовного кодекса Украины. Срок лишения свободы — 4 года. Для тех, кто не разбирается в Уголовном кодексе, скажу, что статья 190 — это мошенничество, часть 3 — в особо крупных размерах. Я была частным предпринимателем, занималась продажей металлопластиковых конструкций. Как частный предприниматель была зарегистрирована с 2006 года и успешно работала до экономического кризиса, грянувшего в конце 2008 года. В связи с ростом курса валют я потеряла достаточно много. Договор на покупку конструкций у меня был заключен с поставщиком в долларовом эквиваленте, а договор продажи, заключенный с клиентом, — в гривневом. Вот и пришлось купить в долларах в два раза дороже и отдать тем, кому уже заранее продано в гривне. Так и образовался мой «минус». В течение полутора лет пыталась самостоятельно выровнять ситуацию, но не хватило ни знаний, ни опыта, ни друзей. Затем забеременела вторым ребенком. Беременность протекала тяжело. Я вынуждена была дать объявление в газету о закрытии магазина и лечь на лечение, что, естественно, привело к невыплате по задолженностям, а в результате — к аресту. Доказать, что «я не жираф», не смогла. Вот и отбываю наказание. Считаю, что виновна, потому что «не нужно браться лечить, если ты не врач».

 

Історія 2.

«Добрий день. Мене звуть Наталка, мені 52 роки. Я відбуваю покарання в Дніпродзержинській виправній колонії № 34 за статтею 101 ч. 3 Кримінального кодексу. Строк покарання — 5 років. До засудження я тривалий час працювала касиром в Ощадному банку. Досвід роботи — 20 років. Так сталося, що в той період, коли у мене виникли матеріальні труднощі, спочатку тяжко захворіла мама, потім чоловік. Щоб якось вирішити свою проблему, я взяла з каси гроші, які клієнти банку поклали на депозит під проценти. На той час я не бачила іншого виходу. Згодом я планувала повернути кошти, для цього я влаштувалася ще на одну роботу — у дитячий садок в нічну зміну, але коштів все одно не вистачало. Мама померла. Людям потрібно було повернути кошти з відсотками, а в мене їх не було. Щиро каюся, що так трапилося, але неможливо повернути час. Я розповідаю це для того, щоб своїм досвідом застерегти усіх від помилки, якої припустилася я».

Серед засуджених жінок є й бухгалтери, яких підставили чоловіки (в обох розуміннях цього слова), — директори.

Шановні бухгалтери й підприємці, особливо жінки! Думайте, що ви робите і на якому документі ставите свій підпис.

Працівники пенітенціарної служби можуть вам розповісти, що останнім часом склалася така сумна тенденція: у колонії до засуджених чоловіків дружини приїздять і передають передачі, а ось у колонії до засуджених жінок чоловіки практично не навідуються, не кажучи вже про гостинці…

Бережіть себе й своїх близьких!

Володимир ПРИТИСКАЧ,

оглядач газети «Інтерактивна  бухгалтерія»