Новини публікуються мовою оригіналу

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2-х років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці. Це передбачає ч.  5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (даліЗакон про відпустки).

Заборона, що міститься в зазначеній нормі Закону про відпустки, стосується лише щорічних відпусток. Якщо працівник, котрий має право на соціальну додаткову відпустку, передбачену ст. 19 Закону про відпустки, не виявив бажання скористатися нею протягом декількох років, то порушення законодавства про відпустки з боку роботодавця не вбачається та, відповідно, немає підстав для притягнення останнього до відповідальності.

Водночас цей факт не позбавляє працівника права на використання такої відпустки за попередні роки.

Законодавством України не передбачено строку давності, після спливу якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, котрі мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А групи I. Тому якщо працівник через певні причини не скористався цим правом і не використав цієї відпустки за минулий рік або ж за декілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки.

Ситуація із використанням працівником невикористаної соціальної відпустки за декілька попередніх років у поточному році має бути вирішено за угодою між сторонами трудових відносин (працівником і роботодавцем).

На це вказує Мінсоцполітики в листі від 05.06.2015 р. № 225/06/186-15.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»