За повідомленням прес-служби Конституційного Суду України, суб’єкт права на конституційне звернення просив розтлумачити положення ч. 2 ст. 233 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР в аспекті того, чи належить оплата вимушеного простою, який відбувся не з вини працівника, до поняття «належна працівнику заробітна плата», та чи повинні застосовуватися строки позовної давності під час розгляду справ щодо виплати працівнику заробітної плати, зокрема, за вимушений простій, який відбувся не з його вини.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору й відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Рішення КСУ від 15.10.2013 р. у справі № 1-13ґ2013

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»