Податкові органи в судовому порядку можуть доводити недійсність правочинів (госпзобов'язань), що, на їх думку, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства й полягає в ухиленні від оподаткування (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, даліЦКУ, чи ст. 207 Господарського кодексу України).

Проте кваліфікувати як незаконне заволодіння майном держави можна лише безпідставне відшкодування податку на додану вартість із державного бюджету. Звісно, якщо податківці цей факт належним чином доведуть.

У решті випадків дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи госпоперації як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні госпоперації, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься в диспозиції ч. 1 ст. 228 ЦКУ, а тому такий правочин не може бути визнаний недійсним із цієї підстави. Проте це не виключає визнання його недійсним з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.08.2013 р. у справі № К/800/23306/13

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»