Новини публікуються мовою оригіналу

Верховний Суд України в постанові від 11.11.2015 р. у справі № 6-1967цс15 дійшов таких висновків:

1. Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦКУ, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника чи інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику.

2. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів доходити відповідних правових висновків.

3. За договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк і в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником у борг із зобов’язанням повернення й дати отримання коштів.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»