Новини публікуються мовою оригіналу
Насамперед податківці завважили: термін «роялті» у ПКУ1 дещо відрізняється від його визначення в П(С)БО 152 «Дохід». Зокрема, п. 5.2 ПКУ передбачає: у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам і положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
1 Термін «роялті» визначений у пп. 14.1.225 ПКУ, відповідно до положень якого не вважаються роялті платежі, отримані:
- як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
- за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;
- за придбання речей (у т.ч. носіїв інформації), у яких утілені чи на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені абз. 1 пп. 14.1.225 ПКУ, у користування, володіння та/або розпорядження особи.
Також не вважаються роялті платежі, отримані за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, котра отримує такі права продати чи здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного чи наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.
2 Згідно з п. 4 П(С)БО 15, роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським і суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва чи науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми чи плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари й послуги або торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного чи наукового досвіду (ноу-хау).
Тож, якщо підприємство здійснює платежі, які згідно з правилами бухобліку визнаються роялті й, відповідно, включаються до складу витрат, а для цілей обкладення податком на прибуток такі платежі не вважаються роялті, то підприємство не формує різниці для коригування фінрезультату до обкладення податком на прибуток відповідно до пп.пп. 140.5.5–140.5.7 ПКУ. Вимоги згаданих підпунктів можуть не застосовуватися платником податку, якщо:
- операція є контрольованою та сума таких витрат (роялті) відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до ст. 39 ПКУ;
- або операція не є контрольованою та сума таких витрат (роялті) підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, установленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.
