У разі ліквідації боржника (юрособи) — сторони основного зобов’язання право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. Водночас, ураховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави в разі припинення основного зобов’язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов’язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються в разі припинення основного зобов’язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦКУ, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV, іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов’язання (кредитного договору).

Припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов’язання за кредитним договором припиняється.

Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним.

Постанова ВСУ від 11.09.2013 р. у справі № 6-52цс13
Правова позиція у справі № 6-52цс13

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»