Новини публікуються мовою оригіналу

ВСУ постановою від 09.09.2015 р. у справі № 6-483цс15 прийняв рішення по справі, предметом якої був спір про стягнення заборгованості й звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ВСУ нагадали: згідно з п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 р. № 1304-VII (даліЗакон № 1304), не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави відповідно до ст. 4 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-XII та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника чи майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті, і за умови, якщо:

  • таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя чи є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, якщо в позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
  • загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м — для квартири та 250 кв.м — для житлового будинку.

Судді наголошують: установлений Законом № 1304 мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Окрім того, згідно з п. 4 Закону № 1304, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Оскільки такий Закон не призупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами й посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію Закону № 1304 на період його чинності.

Водночас рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304 не підлягає виконанню. Судді наголошують: У попередніх інстанціях дійшли передчасного висновку про те, що з набранням чинності Законом № 1304 неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки. Чинність цього Закону на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»