Новини публікуються мовою оригіналу

Підпунктом «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями визначено: об’єктом оподаткування є операції платників податку із постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Згідно із пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, постачання послуг — це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, або інша операція з передавання права на об’єкти права інтелектуальної власності й інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії чи провадження певної діяльності.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 ПКУ, база оподаткування операцій із постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (окрім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові та вироблених із них препаратів (окрім лікарських засобів у вигляді бальзамів й еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних й інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання чи неналежного виконання договірних зобов’язань.

Водночас згідно зі ст. 796 ЦКУ від 16.01.2003 р. № 435-IV зі змінами та доповненнями, одночасно з правом найму будівлі чи іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони перебувають, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі чи споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки в договорі не визначений, наймачеві надається право користування всією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

При цьому ст. 797 ЦКУ визначає: плата, яка справляється з наймача будівлі чи іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею та плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, у разі якщо орендар відшкодовує земельний податок орендодавцю згідно з умовами договору оренди нежитлового приміщення, таке відшкодування вважається частиною оплати вартості послуг оренди, є складовою частиною операції з постачання послуг, а тому є об’єктом обкладення ПДВ.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»