Новини публікуються мовою оригіналу

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому, посилаючись на поважність причин пропуску, просила поновити їй строк звернення до суду; визнати рішення про звільнення незаконними й поновити її на посаді; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, на користь позивача стягнуто моральну шкоду, в іншій частині позову відмовлено. Підставою для винесення такого рішення було те, що позивачка була звільнена незаконно у зв’язку з порушенням сільською радою ч. 3 ст. 184 КЗпП, що дає право на відшкодування моральної шкоди. Проте суди відмовили в поновленні на роботі через пропуск без поважних причин строку звернення до суду. Колегія суддів ВССУ не погодилась із наведеними висновками й дійшла такого правового висновку.

Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до спливу строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного чи токсичного сп’яніння.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 – 60 ЦПК. При цьому у спорах про поновлення на роботі доведення правомірності звільнення працівника покладено на роботодавця.

Водночас нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку. Колегія суддів ВССУ зазначила, що на порушення вимог ст.ст. 57 – 59, 212 – 214, 303, 315 ЦПК суди погодилися з наданим роботодавцем доказом (актом своїх працівників), не надавши при цьому будь-якої правової оцінки цим доказам на предмет їх достовірності, достатності, взаємозв’язку з іншими доказами й наведеними запереченнями та доводами позивача, у тому числі — щодо неприязних стосунків із головою сільської ради.

Окрім того, суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду, оскільки норми КЗпП не містять вичерпного переліку підстав, які можна враховувати поважними, вони повинні враховуватися в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Зокрема, суди не взяли до уваги, що пропуск строку звернення до суду є незначним, а вчинені позивачем у цей час дії (звернення до інспекції праці, прокурора тощо) були спрямовані на захист її порушених трудових прав, які суд дійсно вважав порушеними.

ВССУ також зазначив, що при відмові в позові за основною вимогою про поновлення на роботі можливо стягнути моральну шкоду, яка є похідною вимогою. Незалежно від підстав відмови в позові про поновлення на роботі право позивачки є незахищеним, порушене право не відновлено, а отже, й підстав для відшкодування моральної шкоди, як похідної позовної вимоги за такі дії відповідача, немає.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»