Новини публікуються мовою оригіналу

ВСУ в ухвалі від 01.07.2015 р. за справою № 6-435цс15 виніс свою позицію стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі  працівника.

Зокрема, ч. 1 ст. 235 КЗпП передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (ч. 5 ст. 235 КЗпП).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов’язковості та підлягає виконанню не із моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов’язковості з моменту проголошення.

ВСУ доходить висновку, що законодавець передбачає обов’язок роботодавця добровільно й негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі. Цей обов’язок полягає в тому, що в роботодавця обов’язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», «проволока», відповідно до змісту норм ст. 236 КЗпП, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»