Середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, далі — Порядок).

Згідно з п.п. 3, 4 Порядку, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня зарплата для розрахунку страхових виплат, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Таким періодом є останні шість календарних місяців (з першого по перше число), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок.

Місяці розрахункового періоду (з першого по перше число), у яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

Тож якщо застрахована особа після закінчення в неї відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку приступила до роботи 20 січня 2013 року, то під час обчислення середньої зарплати для розрахунку допомоги по страховому випадку, який настав у неї у квітні 2013 року, січень 2013 року не виключається з розрахункового періоду й до розрахунку береться його частина та повні місяці — лютий і березень.

Лист Мінсоцполітики від 22.07.2013 р. № 380/18/99-13

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»