Новини публікуються мовою оригіналу

Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (даліЗакон № 1105-XIV) визначено те, що застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до Закону № 1105-XIV, виходячи із нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом у місяці настання страхового випадку.

Зазначена норма Закону № 1105-XIV застосовується у вигляді обмежень визначеної на загальних підставах суми допомоги по тимчасовій непрацездатності з розрахунку на місяць, якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа не набула сумарно у 12-місячному періоді, що передує страховому випадку, 6-місячний страховий стаж.

Розрахунок середньої заробітної плати для обчислення суми допомоги по тимчасовій непрацездатності на виконання ч. 4 ст. 19 Закону № 1105-XIV проводиться шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, установленої чинним законодавством, на кількість робочих днів (годин) за графіком робочого часу поточного місяця.

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення за кошти Фонду проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (даліПорядок № 1266).

Згідно із п. 3 Порядку № 1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Визначення розрахункового періоду проводиться відповідно до п.п. 4, 5 Порядку № 1266 (за календарні місяці, які передують місяцю, у якому настав страховий випадок).

Якщо розрахунковий період визначається відповідно до п. 6 Порядку № 1266 (у разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш ніж календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку), то з метою дотримання вимог ч. 4 ст. 19 Закону № 1105-XIV при нарахуванні матеріального забезпечення застрахованим особам, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, вважаємо за можливе проводити розрахунки допомоги після остаточного розрахунку заробітної плати за відповідний місяць.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»