Новини публікуються мовою оригіналу

Мінсоцполітики в листі від 10.04.2014 р. № 421/13/84-14 повідомляє: згідно зі ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон) і ст. 97 КЗпП, підприємства госпрозрахункової сфери самостійно в колективному договорі встановлюють умови й розміри оплати праці працівників.

Тож право вибору форми оплати праці надано підприємству. У разі застосування відрядної форми оплати праці розмір основної зарплати визначається обсягом виконуваної роботи. Оплата праці працівників-відрядників провадиться за відрядними розцінками й залежить від рівня виконаних норм виробітку.

Норми праці мають бути техніко-економічно обґрунтованими. Згідно зі ст. 21 Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства й колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) не може бути меншою за законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати (ст. 3 Закону). Як указано в абз. 2 ст. 21 Закону, розмір зарплати може бути нижчим за встановлений трудовим договором і мінімальний розмір заробітної плати в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством, причин, які трапилися з вини працівника.

Отже, у разі якщо працівником не виконано місячну норму виробітку, оплата його праці здійснюється пропорційно відпрацьованій нормі праці чи залежно від виробітку й може бути меншою ніж мінімальна заробітна плата.

 

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»