Новини публікуються мовою оригіналу

Спеціалісти Мінфіну в листі від 02.04.2014 р. № 31-08420-07-29/7078 роз’яснили, що є підставою для складання облікового регістру за звітний період. Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV, електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, уключаючи обов'язкові реквізити документа (обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку й не матиме юридичної сили). Склад і порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (даліЗакон), визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату й місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 6.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88, визначено, що первинні документи, облікові регістри й бухгалтерська звітність, створені у формі електронного документа, повинні зберігатися на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях, і протягом строку, що не повинен бути меншим від строку, встановленого для відповідних документів на папері.

Відповідно до ст. 9 Закону, інформація, яка міститься в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного й аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухобліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища й підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, підставою для складання облікового регістру за звітний період є прийняті до обліку первинні документи, що засвідчують факти здійснення господарських операцій за цей період. У разі відсутності господарських операцій за звітний період підстав для складання облікових регістрів, зокрема меморіальних ордерів, за такий період немає. 

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»