У справі, яка була на розгляді ВСУ (від 03.12.2014 р. № 6-173цс14), позивачка ініціювала судовий розгляд за позовом до свого чоловіка та Банку про визнання недійсним договору іпотеки. Доводи позову зводилися до того, що в іпотечному договорі, укладеному між її чоловіком та Банком, предметом іпотеки зазначено майнові права на квартиру, яка не завершена будівництвом. Хоча станом на день укладення іпотечного договору закон (ст. 5 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV, даліЗакон про іпотеку) не дозволяв передавати в іпотеку майнові права на об’єкти незавершеного будівництва.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено. Із висновками цього суду погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій.

Позивачка звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції. Вона посилалася на те, що суд касаційної інстанції неоднаково та неправильно застосував ст. 5 Закону про іпотеку. Позивачка наполягала, що договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним, адже станом на час його підписання майнові права на недобудовану квартиру не могли бути предметом іпотеки.

ВСУ розглянув справу 3 грудня 2014 року і прийняв постанову (№ 6-173цс14), якою в задоволенні такої заяви відмовив.

За обставинами справи чоловік позивачки уклав із Банком кредитний договір і взяв кредит на суму близько 130 тис. доларів США для придбання квартири в багатоквартирному будинку, розпочатому будівництвом. Для забезпечення виконання своїх боргових зобов’язань він у той же день за наявності нотаріально посвідченої згоди своєї дружини (позивачки) уклав із цим Банком договір іпотеки та передав в іпотеку Банку майнові права на майбутню квартиру.

Згодом чоловік позивачки отримав документ про право власності на квартиру та разом із Банком вніс зміни до договору іпотеки — визначив, що в іпотеку передаються не майнові права, а квартира. Позивачка проти зміни предмета іпотеки не заперечувала і надала нотаріальну згоду на такі дії. Ці події відбулися до того, як кредитний договір припинився. Водночас кошти, взяті у кредит, Банку повернуті так і не були. За таких обставин суд відмовив у задоволенні заяви позивачки.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»