ВАСУ в листі від 18.11.2014 р. № 1602/11/10/14-14 пояснив, чи обов’язково платити штраф за прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Відтак, відповідно до п. 126.1 Податкового кодексу України (даліПКУ), якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків із податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

  • при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
  • при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Ця норма, на думку суддів, підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПКУ строку сплати узгодженого податкового зобов’язання. Таким чином, незалежно від того, із яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма п. 126.1 ПКУ поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося у примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з п. 95.3 ПКУ. Це пояснюється тим, що така відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Таким чином, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адмінсудом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ПКУ.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених ПКУ, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків порівняно з тими, що визначені нормами ПКУ. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу ухвалюється в тому разі, якщо податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов’язання не були своєчасно сплачені.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»