Мінсоцполітики у листі від 13.08.2014 р № 87/0/15-14/06 роз'яснило порядок відшкодування працівником прямої дійсної шкоди, завданої підприємству.

Відповідно до ст. 130 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

У вказаній статті визначаються юридичні факти, сукупність яких дає роботодавцю право притягнути працівника до матвідповідальності. До таких фактів у розумінні норм трудового законодавства належить, зокрема:

  • порушення трудових обов'язків;
  • наявність прямої дійсної шкоди;
  • причинний зв'язок між порушенням і шкодою;
  • вина працівника.

Відсутність хоча б одного із цих фактів виключає можливість притягнення до матеріальної відповідальності.

За загальним правилом, установленим ст.132 КЗпП, за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків, винні працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації здійснити затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або здійснити зайві, тобто спричинені порушенням працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

За загальним правилом, працівник за заподіяну підприємству шкоду несе обмежену матеріальну відповідальність.

Водночас трудове законодавство передбачає покладання на працівника, винного в заподіянні шкоди підприємству, з яким він перебуває у трудових відносинах, обов'язку відшкодувати пряму дійсну шкоду в повному обсязі без будь-яких обмежень. Вичерпний перелік таких випадків закріплений у ст.134 КЗпП.

 

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»