Мінсоцполітики в листі від 06.10.2014 р. № 3050/0/06/14 роз’яснило, які строки позовної давності застосовуються до спорів, що виникають із трудових відносин.

Таким чином, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (даліЦКУ), установлена загальна позовна давність тривалістю в 3 роки. Для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена чи більш тривала порівняно із загальною. Позовна давність, установлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦКУ, положення ЦКУ застосовуються до трудових і сімейних відносин лише тоді, коли вони не врегульовані іншими актами законодавства. Але в КЗпП це питання врегульовано шляхом установлення спеціальних строків позовної давності. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення ― у місячний строк із дня отримання копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення із працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установлюється строк в один рік із дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Отже, із урахуванням ст. 9 КЗпП установлення в трудовому договорі умови про скорочення строків позовної давності порівняно з установленими законодавчо є недійсним.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»