Верховний Суд України дійшов правового висновку при розгляді справи від 24.09.2014 р. № 6-116цс14, відповідно до якого фіктивний правочин (ст. 234 ЦКУ) — це правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним. Якщо сторонами укладено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді уклали, він є не фіктивним, а удаваним (ст. 235 ЦКУ).

Нагадаємо, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту угоди (постанова Пленуму ВСУ від 06.09.2009 р. № 9).

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»