Спеціалісти Міндоходів у листі від 12.06.2014 р. № 11117/5/99-99-22-02-03-13 нагадують про принцип презумпції правомірності рішень платника податків, який закріплено ст. 4 Податкового кодексу України (даліПКУ).

Відповідно до п. 56.21 ПКУ, у разі коли норма ПКУ чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПКУ, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного й того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Контролери наголошують, що такий принцип закріплено в положеннях ПКУ, що регулюють порядок оскарження рішень контролюючих органів. Найчастіше спірні питання виникають стосовно документального підтвердження фактів порушень вимог податкового законодавства, зокрема, належності й допустимості доказів в обґрунтування виявленого порушення. Проте така оцінка доказів на предмет їх належності й допустимості здійснюється контролюючим органом під час адміністративного оскарження та судом під час судового оскарження.

Міндоходів укотре наголосило, що лише Конституційний суд України вправі здійснювати офіційне тлумачення правових норм. Міністерство не вправі надавати інформацію та приклади практики розгляду скарг при процедурах адміноскарження та мотивації застосування вказаних положень законодавства, адже платникам податків гарантується право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»