Фахівці Міндоходів у листі від 25.06.2014 р. № 11459/6/99-99-19-03-02-15 розглянули питання щодо застосування терміну позовної давності під час визначення права платника податку декларувати від’ємне значення з ПДВ. Проаналізувавши норми ПКУ, спеціалісти міністерства повідомили таке.

Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування, зокрема через відсутність оподатковуваних постачань, під час формування рядка 24 декларації з ПДВ має право враховувати залишок від’ємного значення податку до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності, у випадку коли суми ПДВ, із яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг.

Стосовно від’ємного значення ПДВ, сформованого за товарами/послугами, які були отримані платником податку та не оплачені протягом терміну позовної давності, фахівці міністерства зазначили таке.

Товари/послуги, які отримані платником податку та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, адже відсутній факт їх придбання (оплати).

Оскільки п. 198.3 ПКУ визначено, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту суму податку, яка нарахована (сплачена) ним у зв’язку з придбанням товарів/послуг, то після закінчення терміну позовної давності щодо оплати товарів/послуг відносно суми ПДВ, яка входила до складу вартості таких товарів/послуг, платник податку втрачає право на податковий кредит.

У звітному періоді, у якому минув термін позовної давності щодо оплати таких товарів/послуг, платник податку зобов’язаний на підставі бухгалтерської довідки зняти нараховану суму ПДВ за отриманими товарами/послугами, щодо оплати яких минув термін позовної давності, і відобразити цю суму в рядку 16.1 р. II декларації з ПДВ.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»