ВСУ в постанові від 02.07.2014 р. за справою № 6-76цс14 розглянув спір працівника та роботодавця щодо стягнення невиплаченої зарплати й компенсації за невикористану відпустку.

Судами під час розгляду справи встановлено, що особа працювала на посаді машиніста насосних очисних споруд. Була звільнена з роботи, однак під час звільнення підприємство не провело з нею повний розрахунок. Рішенням районного суду постановлено стягнути на користь особи невиплачену зарплату й компенсацію за невикористану відпустку. На підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження по стягненню з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення та компенсації за невикористану відпустку. Згодом виконавче провадження було зупинено у зв’язку з порушенням справи про банкрутство підприємства.

Суму заборгованості із зарплати особа отримала. Проте компенсацію за невикористану відпустку повністю виплатило лише після пред’явлення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відсутня вина відповідача в непроведенні виконавчих дій щодо стягнення належних позивачці коштів у зв’язку з порушенням справи про банкрутство відповідача. Крім того, як зазначив суд, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, яку особа просить стягнути з відповідача, порівняно із сумою невиплаченої відповідачем компенсації за невикористану відпустку перевищує останню більше ніж у 100 разів, що не відповідає принципу співмірності та справедливості.

Однак ВСУ, розглянувши цей спір, зробив висновок, що порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки  розрахунку під час звільнення по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов’язку сплатити зазначені кошти.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»