10 червня 2014 року

Закон України від 20.05.2014 р. № 1275-VII (набрав чинності 08.06.2014 р., окремі норми застосовуються з 18.03.2014 р. та 01.01.2015 р.)

Призов працівника під час мобілізації на особливий період — не підстава для звільнення мобілізованого працівника. Водночас призов або мобілізація власника-фізособи під час особливого періоду на військову службу є додатковою підставою розірвати трудовий договір із найманими працівникам.

У п. 10 ч. 1 ст. 40 КЗпП ідеться про призов або мобілізацію власника-фізособи під час особливого періоду як додаткову підставу, за якою можна звільняти працівників з ініціативи такого власника. При цьому отримувати попередню згоду профспілки власнику-фізособі не потрібно (ч. 1 ст. 431 КЗпП).

До того ж нова редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП указує, що поряд зі збереженням місця роботи й посади за мобілізованими працівниками їм не зберігають (як це було починаючи з 01.04.2014 р.), а компенсують середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у  яких вони працювали на час призову, за рахунок коштів Держбюджету. Також гарантію щодо збереження за мобілізованими працівниками, але не більше року, місця роботи, посади й компенсації із бюджету середнього заробітку поширили й на працівників, мобілізованих на військову службу починаючи з 18.03.2014 р.

На жаль наразі незрозуміло, як відбуватиметься таке відшкодування середнього заробітку, тому слід дочекатися затвердження відповідного порядку.

Детальніше — у коментарі «Звільнення працівників при мобілізації власників-фізосіб і компенсація середнього заробітку з Держбюджету», опублікованому в газеті «Інтерактивна бухгалтерія» № 113/2014, а також тут.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»