Нова редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП указує, що поряд зі збереженням місця роботи й посади за мобілізованими працівниками не зберігають (як це було починаючи з 01.04.2014 р.), а компенсують середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову (незалежно від підпорядкування та форми власності), за рахунок коштів Держбюджету в порядку, визначеному Урядом. До того ж гарантія збереження за мобілізованими на військову службу працівниками, але не більше року, місця роботи, посади й компенсації з бюджету середнього заробітку поширюється й на працівників, мобілізованих на військову службу починаючи з 18.03.2014 р.

Відповідно до доповнення в ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, яке діє для мобілізованих на військову службу резервістів і військовозобов’язаних із моменту призову під час мобілізації, тобто з 18.03.2014 р., ЄСВ не нараховується на виплати, які компенсуються з бюджету в межах нарахованого середнього заробітку працівникам, мобілізованим на військову службу.

Виходить, що фактично за весь період, починаючи з дати, коли працівника мобілізовано на військову службу й за ним зберігають середній заробіток, роботодавець отримав право «заднім числом» НЕ нараховувати суми ЄСВ на вказану суму середнього заробітку.

Окрім того, до доходів, які не відносяться до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, включено компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ).

А як же бути із сумою ЄСВ, нарахованою за березень-травень 2014 року на виплати, які вже потрапили до звітності й виплачені?

Детальніше про це читайте в матеріалі «Звільнення працівників при мобілізації власників-фізосіб і компенсація середнього заробітку з Держбюджету».

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»