Верховний Суд України постановою від 20.05.2014 р. у справі № 3-20гс14 зазначив, що боржник за договором поставки звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання договору (постачання товару покупцю), якщо перед тим мало місце прострочення кредитора.

Ідеться про те, що договором поставки може бути виписане таке положення: «поставка здійснюється за адресою, про яку сторони домовляться в додатковій угоді». У такому разі навіть якщо покупець товарів перерахує продавцю грошові кошти на виконання цього договору, продавець фізично не в змозі виконати таке зобов’язання, адже для його виконання необхідно вчинити дії, передбачені в договорі.

Щодо правового аргументування, то відповідно до ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України (даліЦКУ) місце виконання зобов'язання встановлюється в договорі. І боржник-продавець вважатиметься таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання чи не виконав його в строк, установлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Однак судді наголошують, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ст. 613 ЦКУ).

Водночас виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок.

Судді резюмують: якщо немає доказів укладення відповідних додаткових угод (із визначенням місця виконання зобов’язання), продавець не міг виконати своїх зобов’язань щодо постачання товару відповідно до умов контракту.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»