ВГСУ в інформаційному листі від 20.05.2014 р. № 01-06/646/2014 зробив декілька важливих висновків. Зокрема у зв'язку з розірванням договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача не перейшло. Тому позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу як відшкодування вартості цього майна, що залишилося у власності лізингодавця, є безпідставними.

Також суд зазначив, що якщо за умовами договору передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, а нарахована на підставі договору сума процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання за своєю правовою природою також є пенею, то таке подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписом ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ці та інші висновки були розроблені працівниками ВГСУ в доповнення положень, що зазначені в інформаційному листі ВГСУ від 15.03.2011 р. № 01-06/249.

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»