Мін’юст повідомляє, що в ст. 11 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. № 2801-XII визначено, що іноземці й особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, яких визнано біженцями чи особами, що потребують додаткового захисту, користуються такими самими правами та несуть такі ж обов'язки у сфері охорони здоров'я, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами чи законами України.

На території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право на безоплатну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 р. № 5081-VI).

Тож оскільки іноземці, які постійно проживають на території України, мають самі ж права, що й громадяни України, — вони мають право на безоплатну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу.

Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 667 (далі — Порядок).

Медична допомога таким особам, у тому числі екстрена, надається за плату, якщо законодавством або міжнародними договорами України не передбачено інше.

Іноземці та особи без громадянства можуть звернутися за медичною допомогою, у тому числі екстреною, до будь-якого державного чи комунального закладу охорони здоров'я.

Вартість медичної допомоги, наданої іноземцю чи особі без громадянства державними та комунальними закладами охорони здоров'я, визначається закладом охорони здоров'я, який її надав, у встановленому МОЗ порядку.

Лист Мін’юсту України від 17.01.2014 р. № 4-0-2-14/7.1

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»