Верховний Суд 6 березня 2014 року, розглядаючи справу № 5-2кс14, висловився щодо кваліфікації дій особи, яка незаконно таємно заволодіває майном, що фактично не вийшло з володіння власника чи особи, якій воно було ввірене, але опинилося з будь-яких причин у неналежному місці.

Так, суд указує, що незаконне таємне заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника чи особи, котрій було ввірене, але опинилося з будь-яких причин у неналежному місці, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

Водночас визначальною ознакою крадіжки є суб'єктивна сторона цього злочину, тобто психічне ставлення винної особи до вчинюваних нею дій. Така особа має розуміти, що заволодіває чужим майном, й усвідомлювати, що воно належить конкретному власнику, а також те, що вона обертає протиправно це майно на свою користь шляхом таємного викрадення.

Тож якщо особа, знайшовши телефон, привласнила його, одразу після чого спостерігала, як власник шукав утрачений прилад зв'язку, та не видала знайдений телефон, такі дії слід кваліфікувати як крадіжку.

За інформацією офіційного веб-сайту Верховного Суду України

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»