Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII є спеціальним в частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу. І саме він визначає гарантії щодо збереження за призовником його робочого місця та середньомісячного заробітку на час перебування його на строковій військовій службі.

На цьому наголосив ВС/КАС, підкресливши, що  вирішуючи питання щодо звільнення працівника з займаної посади у зв`язку з призовом на строкову військову службу, слід керуватись ч. 2 ст. 39 Закону № 2232, що закріплює збереження за призовником займаної посади та середньомісячного заробітку протягом одного року, а не п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Тут же підкреслимо, що даний висновок суду стосується періоду, коли п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП визначав підставою звільнення «призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року». Згодом до відповідної норми було внесено зміни, згідно з якими п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП звучить як «призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу».

Джерело: постанова Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 807/798/16

На тему звільнення роботодавцям також цікавим може бути матеріал «Звільнення працівника, з яким укладено строковий трудовий договір» сервісу «Інтерактивна бухгалтерія».

Для отримання доступу до цього та інших матеріалів сервісу «Інтерактивна бухгалтерія» скористайтеся  демо-доступом до сервісу.

 

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»