Базою оподаткування для сплати єдиного внеску для підприємців на загальній системі оподаткування є річний оподаткований дохід, який складається з помісячних сум чистого доходу, складеного на підставі первинних документів. Тобто за результатами обліку доходів, відображених в Книзі доходів та витрат підприємця. Такий висновок бачимо в судовому рішенні, яким задоволено позов підприємця про скасування вимоги податкового органу. На думку останнього мало місце несвоєчасне перерахування сум єдиного внеску. Тож позивачу було донараховано єдиний внесок та застосовано штраф і пеню.

Податківці визначили базу для нарахування ЄСВ за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Але визначення бази для нарахування єдиного внеску за всі місяці 2017 року на рівні максимальної величини бази нарахування ЄСВ можливе тоді, коли  фактичний дохід підприємця по всім місяцях за 2017 рік перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску. Разом з тим, позивач згідно з Книгою обліку доходів і витрат, Податковою декларацією про майновий стан і доходи не отримував доходу від підприємницької діяльності та отримав збиток у лютому, серпні, листопаді та грудні 2017 року. Тож згідно з положеннями Закону про ЄСВ мав право визначити базу нарахування єдиного внеску на рівні розміру мінімального страхового внеску.

Апеляційний суд вказав, що порядок та механізм нарахування середньомісячного річного оподатковуваного доходу та щомісячної суми чистого оподатковуваного доходу із нарахування суми єдиного соціального внеску не є тотожними та регулюється різними нормативно-правовими актами. Вказані поняття є різними також за своєю правовою природою. Розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу розраховується математично, тоді як щомісячний чистий дохід вираховується на підставі бухгалтерських та інших первинних документів.

Крім того, положеннями Закону про ЄСВ не встановлено можливості застосувати середньомісячний показник, оскільки платник може отримувати різний дохід у тому чи іншому місяці, відповідно платнику податків надано право визначати розмір такого доходу самостійно. Механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що відповідний платник самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця. Єдиною вимогою в такому випадку є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації. А от обов`язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців, у яких такий дохід отримано, для визначення доходу, на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений.

Джерело: постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 р. у справі № 520/3186/19

Бухгалтерський сервіс «Iнтерактивна бухгалтерія»